Біла акація широко застосовується для створення алей в парках і поодиноких насаджень. Батьківщиною цього гарного декоративного рослини є Північна Америка. Невимогливість до умов вирощування дозволила акації поширитися в Латинську Америку, Африку, Австралію, Нову Зеландію і Європу. На початку ХІХ століття ця рослина потрапила в Росію, а в 1859 багато жителів Росії вже могли прочитати перші публікацію про лікувальні властивості цієї рослини.
У Північній Америці біла акація зростає до 30 метрів заввишки, а товщина стовбура часто досягає півтораметрової товщини. У верхній частині стовбура формується розлога вигляді величезної «парасольки» крона. Така форма крони свідчить про кохання дерева до простору і сонця. При густій посадці крона дерева має «однобоку» форму, так як рослині не вистачає світла для формування круглої крони. Завдяки величезній кореневій системі, яка може розташовуватися на відстані 15 метрів від стовбура дерева рослина невимоглива до вологості ґрунту.
Завдяки вдалому поєднанню в одному дереві двох основних властивостей – морозостійкості та посухостійкості акація стала дуже популярним парковим рослиною в степових зонах Російської Федерації та України. Акація є одним із символів міста Одеса.
Особливі властивості білої акації були використані і при розорювання цілини в Казахстані. Ці дерева завдяки їх посухостійкості, морозостійкості і стійкості до вітрам використовували для створення лісосмуг на краях розораних полів.
Крім цих властивостей біла акація є стійкою до сильно загазованному і забрудненого промисловими викидами міському повітрю. Біла акація відмінно росте на вулицях великих промислових місто і при цьому навіть цвіте.
Біла акація є прекрасним медоносом. З 1 гектара масиву квітучої білої акації бджоли збирають від 400 до 600 кілограмів меду. Акацієвий мед має жовто-зеленуватий колір і злегка відчутний запах. Мед з акації довгий час не зацукрується, зберігаючи всі харчові та лікувальні властивості.
Оскільки акація є невибагливою рослиною щось вирощувати її досить просто. Для рослини необхідно вибрати сонячне, не затеняемое іншими високими деревами місце. Крім того, на вибраному вами ділянці повинен бути невисокий рівень грунтових вод.
Рослину можна розмножувати насінням або кореневими нащадками. Причому набагато простіше використовувати саме другий спосіб розмноження.
Розмноження насінням підходить для рідкісних або не ростуть у вашій місцевості видів акації. Посадку насінням краще за все проводити в кінці квітня або в травні. Спочатку насіння акації необхідно обдати окропом, а потім залити холодною водою і залишити на кілька годин для набухання. Посів проводять в теплиці або парнику, так як для проростання насіння необхідна температура близько +20°С. Вже на початку липня, молоді деревця можна висадити на добре освітлену сонцем грядку. Грунт повинен бути родючим. Для цього в грунт вносять багато компосту і обов’язково додають золу. До осені рослини піднімуться до висоти 20 – 25 сантиметрів. Саджанці розміщують на відстані не менше 30 – 40 сантиметрів одне від іншого. Протягом літа саджанці акації необхідно регулярно поливати і систематично видаляти бур’яни. До осені деякі саджанці вже будуть заввишки до 1 метра, а у деяких почнуть формуватися бічні пагони. На постійне місце молоді саджанці висаджують наступної весни.
Часто неподалік від стовбура акації з’являються молоді рослини, пов’язані з деревом загальними корінням. Рано навесні такі відростки разом з частиною кореневища акуратно викопують і пересаджують на нове місце. Весь догляд буде зводитися до поливу та видалення бур’янів.
Для активного росту при перекопці ґрунту навколо дерева необхідно вносити в ґрунт золу, доломітове борошно, відходи старої вапна або вапняковий щебінь.
