Читання – це ідеальне поєднання приємного з корисним. З одного боку, це хобі, беззаперечне задоволення від процесу, з іншого – знання в чистому вигляді. З раннього дитинства нам твердять, що читання – це добре. Не варто ним нехтувати, адже нейробіологи давно з’ясували, що у даного процесу ті ж механізми, що і в листи.
Ерудиція
Якщо взяти в підмогу словник Даля, то можна побачити наступне визначення ерудованого людини – вченого, різнобічно освіченого, але насамперед начитаної. “Життя прожити – не поле перейти” – говорить старовинна прислів’я, караючи, що протягом життєвого шляху можуть зустрітися багато небачені раніше речі, а отже, потрібно бути готовим до всього, і вже тут-то всебічна розвиненість – найкращий помічник. У свою чергу, читання – це те, завдяки чому можна цієї ерудованості домогтися.
Інтелектуальність
З якою людиною цікаво спілкуватися? Відповідь на це питання приходить відразу ж, інтуїтивно. Але перш ніж відповідати, можна до нього дійти і логічно: спілкування – це діалог, бесіда, при якій обмінюються думками, даними та інформацією. Отже, людині, з яким цікаво спілкуватися, мабуть, є що сказати. Читання книг – це важливо, оскільки з них не тільки можна дізнатися багато нового для себе, але і самостійно прийти до нових висновків. Отже, воно благотворно впливає на розумовий процес.
Грамотність
Процес читання – це підвищення словникового запасу і рівня грамотності теж. Не секрет, що начитанному дитині простіше згодом писати диктанти, будувати речення, адже він запам’ятовував всі ці правила російської мови на підсвідомому рівні, навіть не замислюючись про них. Діти, які люблять читати, не мають проблем із навчанням – причому не тільки в гуманітарних науках; у оповідань, повістей і романів є точний сюжет оповідання, і він логічний, бо читання – це наочне відображення структуризації, що полегшує у підсумку розуміння завдань.
Наука життя
Жанр біографії/автобіографії теж може дуже стати в нагоді. Читаючи про чиюсь невигаданого життя, переживаєш моменти, які жодного разу не зустрічалися в реальності, але робиш висновки, вчишся на чужих помилках. Ось чому романізовані біографії – це водночас і художня література, і легке чтиво.
Свобода вибору – свобода душі
Літературне читання – це інструмент залучення школярів до різних видів літератури. Вибір книг по шкільній програмі завжди побудований так, щоб підібрати твори, які підходять дітям по їх рівню розвитку, актуальні для їх вікової категорії і різноманітні за жанрами. Вони дають можливість охопити широкий спектр можливої літератури, щоб згодом людина сам міг вибирати книги по духу і настрою. Літературне читання направляє дитину, дозволяючи йому пізнавати світ і самого себе.
Розвиток мови і дикції
Важливо не тільки що читати, але і як це робити. У ранньому віці практикується читання вголос – у програмі початкової школи є однойменний предмет, який далі еволюціонує, переростає в “літературу”, в якій на передній план виходить суть творів. Але виразне читання – це не тільки вузькоспеціалізований шкільний термін, яким він став в даний час. Крім вчителів, які повинні представити художні твори в кращому світлі, читаючи вголос їх уривки і роблячи упор на важливі моменти, він стане в нагоді і майбутнім ораторам. Як саме? Що ж, декламація – мистецтво художнього стилю, а саме цей термін раніше був синонімом виразного читання, потребує достатньої підготовки, гарної дикції та володіння ораторським майстерністю.
Висновок
Хіба всіх цих доводів мало, щоб зробити висновок: читання – це цікаво, корисно й важливо? А адже це тільки початок: насправді доказів набагато більше, незліченна кількість. Можна довго говорити про те, як приємно занурюватися у світ уяви та фантазії після довгого дня; як тепло і затишно сидіти з книжкою у великому кріслі, загорнувшись у плед, поки за вікном дощ і холод; як багато цікавого і нового можна взяти з величезних талмудів і великих томів; як між пиловими сторінками ховаються знання, і як дивно звідти їх для себе діставати. Як неймовірно читати улюблену книгу через кілька років і все одно знаходити в ній те, чого не бачив раніше.
