У числі найбільш значущих індикаторів в сучасних національних економіках, включаючи російську, — рівень прожиткового мінімуму. У чому його сутність? Що входить в прожитковий мінімум в Росії?
Розглянемо це питання у двох аспектах:
- вивчення трактувань поняття прожиткового мінімуму, присутніх в законодавстві та експертному середовищі;
- дослідження структури відповідного економічного індикатора.
Почнемо з першого пункту.
Зміст статті
Поняття прожиткового мінімуму
«Прожитковий мінімум» — термін, який закріплений на рівні федерального законодавства РФ. А саме — в ФЗ № 134 від 24.10.1997 р. «Про прожитковий мінімум». Розглянутий термін визначається в законі як вартісна оцінка так званого споживчого кошика, а також різних платежів і зборів. Тобто являє собою їх вираження в рублях.
Але що таке «споживчий кошик», «платежі» та «збори»? Визначення першого терміна розкривається в ФЗ № 134 досить докладно. Так, під споживчим кошиком законодавець розуміє:
- набір продуктів у кількості і складі, які необхідні людині для збереження здоров’я;
- непродовольчі товари і послуги, вартість яких обчислюється в кореляції з першим пунктом.
Структура споживчого кошика, а значить, і продуктового набору, повинна визначатися як мінімум раз у 5 років. У її розробці зобов’язані брати участь спеціальні комісії мають повноваження як на федеральному рівні, так і в суб’єктах РФ.
Склад споживчого кошика формується окремими ФЗ, в регіонах — актами, які видаються законодавчими органами влади. При цьому підходи до визначення аналізованого компонента прожиткового мінімуму здатні сильно відрізнятися в залежності від регіону. Це може бути пов’язано з:
- особливостями природних і кліматичних умов в суб’єкті РФ;
- національними традиціями в частині споживання продуктів харчування, придбання непродовольчих товарів, користування сервісами.
Так, наприклад, в Москві поточний рівень прожиткового мінімуму становить 13 896 рублів, в Санкт-Петербурзі — 8 697,2 руб., в Севастополі — 4 628,2 руб., в Адигеї — 7 425 руб. Прожитковий мінімум, встановлений на федеральному рівні в 2015 році, — 9 662 руб. Таким чином, фактична величина даного економічного показника може істотно відрізнятися при зіставленні даних між різними регіонами та між тим або іншим суб’єктом і федеральним центром.
ФЗ № 134 включає положення, що характеризують призначення прожиткового мінімуму. Даний показник, виходячи з позиції законодавця, потрібен для того, щоб оцінювати рівень життя громадян РФ, а також для розробки і подальшої реалізації соціальної політики держави. Крім того, в законі сказано, що прожитковий мінімум може використовуватися як показник при визначенні величини мінімального розміру оплати праці, пільг, стипендій та інших соціальних гарантій. Важливий він також і при складанні кошторису бюджетних витрат.
Прожитковий мінімум має значення і для органів влади суб’єктів РФ. Так, він використовується для:
- дослідження рівня життя росіян, які проживають в тому чи іншому регіоні;
- реалізації соціальної політики влади суб’єктів РФ;
- надання допомоги нужденним громадянам.
Не рахуючи законодавчих трактувань поняття «прожитковий мінімум», інтерпретація відповідного поняття зустрічається також і в експертному середовищі. Наприклад, є точка зору, за якою під цим терміном слід розуміти не тільки споживчу корзину, але і послуги ЖКГ, зв’язку, користування транспортними послугами. Але, як зазначають деякі юристи, поточні положення законодавства, які хоча й прямо не свідчать про включення відповідних витрат у прожитковий мінімум, побічно вказують на необхідність їх розгляду в загальному спектрі витрат. До джерел права, які включають дані положення, відноситься зазначений вище ФЗ № 134, а також постанову Уряду № 56 від 29.01.2013 року, яке доповнює відповідний федеральний закон.
Можна відзначити, що в раніше діючих правових актах (наприклад, в Постанові Мінпраці № 36 від 28.04.2000 року, доповненого Постановою Держкомстату № 34) структура прожиткового мінімуму була представлена цілком детально. Дане джерело права діяв до березня 2013 року, тому багато юристів вважають його положення хоча і не офіційними, але цілком актуальними. Зокрема, послуги ЖКГ припускали, виходячи з положень Постанови Мінпраці № 34, обов’язкове включення в прожитковий мінімум.
Так чи інакше, у поточних законодавчих актах, прийнятих на федеральному рівні, досліджуваний термін розкривається менш детально, ніж в джерелах права, що діяли раніше. Однак структура продуктового набору як частини споживчого кошика в ФЗ № 134 та Постанові № 56 розглянута досить докладно. Таким чином, дані відомості будуть ключовими для нас при вивченні складу прожиткового мінімуму.
до змісту ?Структура прожиткового мінімуму
Отже, основа досліджуваного економічного показника — споживчий кошик. Власне, поняття прожиткового мінімуму та зазначений термін часто розглядаються як синоніми. Але головний критерій їх розмежування ми вже зазначали на початку статті. Прожитковий мінімум — це вартісний показник, тобто «споживчий кошик в рублях». Але в повсякденному спілкуванні росіян між собою, в публікаціях ЗМІ обидва терміна можуть повністю ототожнюватися. Тому особливої помилкою не буде називати склад споживчого кошика структурою прожиткового мінімуму.
Основні джерела права, які ми будемо задіювати при вивченні елементів аналізованого економічного індикатора, — ФЗ № 134 та Постанову № 56. У положеннях даних правових актів склад споживчого кошика найбільш детально регулюється, як ми відзначили вище, в частині продуктового набору. Розглянемо його докладніше.
Склад продуктового набору споживчого кошика
В Додатку № 1 до Постанови № 56 містяться відомості про мінімальному наборі продуктів харчування, що включається в прожитковий мінімум. Слід зазначити, що складений він в кореляції з 3 категоріями громадян — працездатним населенням, пенсіонерами, а також дітьми. Показники щодо кількості продуктів, які повинні вживати росіяни, що відносяться до тієї чи іншої соціальної групи, можуть сильно різнитися.
У структурі продуктового кошика, затвердженої в Постанові № 56, присутній 11 категорій продовольства. Розглянемо їх.
Перша категорія продовольства — хлібні продукти (включаючи макарони, крупи, бобові). Розрахункове річне споживання відповідних товарів:
- для працездатних громадян — 126,5 кг;
- для пенсіонерів — 98,2 кг;
- для дітей — 77,6 кг.
Конкретні продукти, які відносяться до розглянутої категорії:
- бобові вироби;
- пшеничне борошно;
- рис;
- інші крупи;
- хліб (пшеничний, житній);
- макарони.
Друга категорія продовольства, включена в продуктову корзину, — картопля. Розрахункове річне споживання плодів становить:
- для працездатних громадян — 100,4 кг;
- для пенсіонерів — 80 кг;
- для дітей — 88,1 кг.
Третя категорія продовольства — овочі та баштанні. Їх повинні споживати:
- працездатні громадяни — у кількості 114,6 кг на рік;
- пенсіонери — 98 кг у рік;
- діти — 112,5 кг в рік.
До даної категорії прийнято відносити:
- капусту (свіжу, квашену);
- огірки, помідори (свіжі, солоні);
- коренеплоди, що відносяться до їдалень;
- інші плоди.
Четверта категорія продовольства — свіжі фрукти. Законодавець очікує, що їх повинні споживати:
- працездатні громадяни — в обсязі 60 кг на рік;
- пенсіонери — 45 кг на рік;
- діти — 118,1 кг в рік.
П’ята категорія продуктів — цукор і кондитерські товари в перерахунку на нього. Очікуване їх річне споживання:
- працездатними громадянами — 23,8 кг;
- пенсіонерами — 21,2 кг;
- дітьми — 21,8 кг
До складу даної категорії продовольства входять:
- власне цукор;
- цукерки;
- печиво.
Шоста категорія продовольства у структурі прожиткового мінімуму — м’ясопродукти. Таких маємо споживати в річному обчисленні:
- працездатні громадяни — 58,6 кг;
- пенсіонери — 54 кг;
- діти — 44 кг.
Види продуктів, включені в дану категорію:
- яловичина;
- баранина;
- свинина;
- м’ясо птиці.
Сьома категорія продуктів, які складають продовольчий кошик, — риба. Розрахункове її річне споживання:
- працездатними громадянами — 18,5 кг;
- пенсіонерами — 16 кг;
- дітьми — 18,6 кг
Дану категорію законодавець класифікує на 2 виду товару:
- свіжу рибу;
- оселедець.
Восьма категорія продовольства — молоко, а також продукти на його основі. Їх не повинні вживати в рік:
- працездатні росіяни — 290 кг;
- пенсіонери — 257,8 кг;
- діти — 360,7 кг.
Основні види продовольства в рамках розглянутої категорії:
- молоко;
- кефір;
- сметана;
- масло;
- сир;
- сир.
Дев’ята категорія продовольчих товарів — яйця. Їх повинні вживати:
- працездатні росіяни — в кількості 210 штук на рік;
- пенсіонери — 200 штук на рік;
- діти — 201 штуку в рік.
Десята категорія продовольства — жири (олія, маргарин та інші подібні продукти). Очікуваний законодавцем обсяг споживання даних продуктів:
- працездатними громадянами — 11 кг у рік;
- пенсіонерами — 10 кг на рік;
- дітьми — 5 кг в рік.
Основні види товарів в рамках даної категорії:
- маргарин та інші жири;
- рослинне масло.
Одинадцята категорія продовольства, включена в структуру продуктового кошика, — так звані інші товари. До них відносяться:
- сіль, яку, як очікується, можуть вживати працездатні громадяни в кількості 3,7 кг в рік, пенсіонери — 3 кг в рік, діти — 2,4 кг на рік;
- чай, очікуване споживання якого становить для працездатних громадян і пенсіонерів 0,5 кг в рік, для дітей — 0,4 кг в рік;
- спеції, які, згідно з розрахунками законодавця, повинні вживатися росіянами всіх соціальних категорій у кількості 0,7 кг в рік.
Ми вивчили структуру прожиткового мінімуму в контексті продовольчих товарів. Але як бути з непродовольчими виробами і сервісами?
Непродовольчі вироби та сервіси у складі прожиткового мінімуму
Вище ми відзначили, що у законодавстві, що діяв до березня 2013 року, склад розглянутих витрат регулювався досить детально. Все, що сказано в джерелах права, діючих на даний момент, — так це те, що частка непродовольчих товарів та сервісів у величині прожиткового мінімуму має становити близько 50 % для всіх категорій громадян.
З чим можуть бути пов’язані, з одного боку, спрощення деталізації структури прожиткового мінімуму, з іншого — неясність у визначенні сутності відповідних витрат?
Корисно буде розглянути окремо точку зору експертів, що сформувалася відносно оцінки позиції законодавця щодо непродовольчих товарів, а також ту, що корелює з політикою влади щодо послуг.
Що стосується непродовольчих виробів, на думку ряду юристів, спрощення їх структурування законодавцем може бути обумовлено дуже великою різницею в цінах для одних і тих же видів товарів, що випускаються різними брендами. В Постанові Мінпраці РФ № 36 та Постанові Держкомстату № 34, які раніше регулювали складу прожиткового мінімуму, зазначено, що до непродовольчих товарів належать, зокрема, куртки, джинси, плаття. Зрозуміло, що їх вартість в залежності від виробника здатна відрізнятися в десятки разів. Те ж можна сказати, приміром, про телевізори, праски, пральні машини — дані товари також присутні у зазначених правових актах. Можливо купити ТВ за 10 тисяч рублів з базовими функціями, а можливо і за 100 тисяч з екраном UltraHD або 4K.
Подібне положення справ, в свою чергу, не характерно для ринку продуктів харчування. Різниця в ціні між тими або іншими видами продовольства, звичайно, може спостерігатися. Але досить рідко — у тих же пропорціях, що у випадку з одягом або побутовою технікою при порівнянні цін між виробами економічних і преміальних брендів або товарами, які розрізняються за рівнем підтримки високотехнологічних функцій.
Що стосується послуг, які входять до прожитковий мінімум, то в Постанові Мінпраці № 36 присутній такий їх перелік:
- плата за житло;
- оплата опалення, гарячої, холодної води, каналізації, електрики, газу;
- оплата проїзду в міському автобусі.
У свою чергу, в поточному законодавстві відсутня навіть така, не найдетальніша, деталізація сервісів, якими може користуватися громадянин. Відзначена тільки їх розрахункова величина в кореляції з витратами на продукти харчування: так само як і у випадку з непродовольчими товарами, вона очікується на рівні 50 %.
Відмова законодавця від конкретизації сервісів — хоча б на тому ж рівні, що присутня в Постанові Мінпраці № 36 та Постанові Держкомстату № 34, — деякі експерти пояснюють різницею динаміки споживання відповідних послуг громадянами. Так, хтось може витрачати близько 20-25 кубометрів води на місяць, щодня приймаючи ванну, іншому достатньо буде 7-8, чого вистачить для більш-менш комфортного миття в душі.
Отже, що входить до прожитковий мінімум? Російський законодавець у сучасних джерелах права визначає, що в його структурі повинні бути присутніми:
- встановлений обсяг та склад продуктів харчування;
- непродовольчі товари, розрахункова вартість яких — близько 50 % від витрат по першому пункту;
- послуги, витрати по яким, згідно з очікуваннями законодавця, також становлять близько 50 % витрат за витратами на продукти харчування.
Конкретні величини за другим і третім пунктами можуть залежати від індивідуальних особливостей споживання кожного громадянина. В аспекті переваги по брендам, функціоналу, комфорту користування — стосовно непродовольчих товарів, в залежності від динаміки користування — щодо сервісів.
