Всім привіт! Тиждень тому я побувала на дводенному фестивалі Lollapalooza в Берліні. Цей американський фестиваль відомий тим, що щорічно гастролює по різних містах, але до столиці Німеччини дістався вперше.
Місце обрали незвичне – територію аеропорту Berlin-Tempelhof, який знаходиться в межах міста, але вже давно виглядає як аэрапорт-привид.
А нам тільки того й треба!
Під катом – мій день 13 вересня в Берліні, який я провела в районі Нойкельн і на території фестивалю. Всього – 48 фото.
Ранній ранок – непривітне і прохолодне. Лягли ми пізно, тому вставати важко.
1.
У Берліні ми живемо не в готелі, а в орендованій квартирі, так що за інтер’єр відповідали невідомі господарі. Сходи – це ніяка не сходи, а вішалка. Лампа чомусь без лампочки, якщо це лампа.
2.
Дивлюся на годинник. План “встати раніше” знову провалився. Групи, які грають вранці, ми не почуємо ніколи.
3.
Ванна кімната простора, але холодна – як і вся квартира. Шкодую, що не взяла валянки.
4.
Сервірування столу по-студентськи Банку мармеладу і айпед міні. На вікні череп з-під горілки, з розумінням спостерігає за подіями. 5.
Крім кавоварки на кухні ще вішалка для одягу. Хлопці захопили її повністю, але так красиво розвісили речі, що мені навіть не шкода.
6.
Правила життя від господарів квартири. Бабуся-стайл – не пити, не курити, не шуміти. Сексом голосно не займатися, котами по підлозі не топати. Фішка від німців – у правилах сказано, що качати піратські файли і нишпорити піратський контент з хазяйського Wi-Fi не можна, інакше смуток смерть і арешт.
7.
На фестиваль одягаюся в Берлінському стилі – чорне з чорним, щоб відразу вибуло видно, що йду веселитися.
8.
Поки я вмивалася і фотографувала квартиру, час наблизилося до обіднього. Їжі вдома немає – тільки кава і пачка печива. Йдемо снідати в кафе.
9.
Будинок у нас з високими стелями, скрипучих дерев’яними сходами і приємним оку декором. Пахне, втім, курником.
10.
Перед входом будівництво, смітник і будівельні риштування. Головний орієнтир при пошуку дороги додому.
11.
Виходимо на вулицю з основними кафе – сніданки і бранчі тут сервірують до 2 годин дня.
12.
На вибір вафлі, м’ясні кульки і салат. Я застываю в роздумах.
13.
Їжу несуть сто років, хлопці нервують. У підсумку на столі виявляється щось красиве і несмачне.
14.
Спускаюся в туалет цього закладу. Дзеркало прямо з фільмів Девіда Лінча.
15.
Судячи по годинах, нам давно пора.
16.
У метро парочка таких же пізніх тусовщиків їдуть на фестиваль.
17.
Фестиваль проходить на території занедбаного аеропорту. Все виглядає як декорація до фільму про подорожі в часі.
18.
Біля входу на фестиваль яскрава стіна на випадок селфи. Роблю фото в стилі п’яної морської зірки.
19.
Багато на фестивалі парами, і ми теж. Але не в романтичному сенсі – у нас одні ключі на трьох.
20.
У черзі за напоями колоритні німкені.
21.
Курт Кобейн помер, а справа його живе. Як і стиль, манера палити і растрепаная зачіска.
22.
Приятель встиг купити футболку з символікою фестивалю, а я ні. Шкодую.
23.
На сцені репери Run the Jewels. Дитина в перших рядах демонтрирует ставлення до подій. Папа стоїть поруч.
24.
Дивимося розклад – нічого инетресного. Можна і погуляти.
25.
Мальовнича коробка-інсталяція. Можна фотографувати зі всіх сторін – всередині у тому числі.
26.
Європейці – любителі посидіти на підлозі. Правда, більше сидіти особливо й ніде.
27.
Ми теж так хочемо. І можемо.
28.
Спостерігаючи за людьми з їжею зрозуміла, що мені теж не завадить. Правда, з їжею на фестивалі біда – черзі абсолютно до всіх наметах просто величезні. У зоні для веганів справи трохи краще і обстановка приємніше, тому йду туди.
29.
Хлопці готують коржик з горохового борошна з начинкою з овочів і хуммуса. На вітрині наклейки гастрономічних нагород. На смак відмінно, але чекати довелося хвилин 40.
30.
Відчуваю себе переможцем.
31.
Робимо ще коло по фестивальній території. Натикаємося на таку стіну пошани. “Якщо ти точно знаєш, що щаслива – скажи спасибі колишньому”. Хочу такий же стікер.
32.
Я поїла, а друзі ні! Стоїмо в черзі за вафлями.
33.
Ситі друзі – добрі друзі. А ось дівчина за прилавком зажурилась від такої популярності.
34.
Народу в черзі сумувати не дають хлопці з цирку – чоловік на ходулях влаштовує свою версію струмочка, пропускаючи людей з черги між довгих ніг. Хто не пригнувся, тому не до вафель.
35.
Стіна селфи. Марнославство – найулюбленіший з моїх гріхів.
35.
Телефон при смерті, а на сцені скоро Seeed – забавна німецька група, яка робить кавери на все і вся. Але спочатку – Little Dragon.
36.
Сцен на фестивалі 4, але ми майже весь час у альтернативною. Little Dragon – шведська електронна група з солісткою азіатської зовнішності. Власне, це багато що пояснює.
37.
В ночі з’являються сяючі жінки. Безкоштовно фотографуються з усіма бажаючими.
38.
Сама величезна натовп – на Seeeds. Веселою німецькій групі, що робить кавери на все і вся. Співають на суміші англійської, німецької та ямайського. Погано видно, нічого незрозуміло, але в кінці летять красиві конфетті.
39.
Останній на сьогодні концерт – Tame Impala. Хлопці сонні, музика гарна. Хочеться плакати в плече сусіда, але він завбачливо пішов заряджати телефон.
40.
Після балу бруднувато та й люди якісь дивні.
41.
Масовий вихід людей. Ніхто не кричить, не б’ється, не мочиться на паркан. Відразу видно – занепад Європи вже настав.
42.
Час в загальному-то дитяче.
43.
По дорозі додому заходимо в італійський ресторан – перечекати натовп. Перечікувати доводиться довго.
44.
Додому йдемо пішки. По дорозі знаменита чергу за кебабами в кафе “Мустафа”. Кажуть, якісь неймовірно смачні кебаби продають саме тут.
45.
Знайомий під’їзд. Хоча, скоріше, все-таки парадна.
46.
Вдома трохи вина і розмов, а потім – сон. Під трьома ковдрами, як і завжди.
47.
Коли дивлюся на годинник, там вже страшна цифра. Падаю в ліжко без сил.
48.
Сподіваюся, в Берліні вам сподобалося не менше, ніж мені!
