Про осені написано вже непристойно багато: одні вихваляють її краси, інші обурюються і просять повернути літо. Але є речі, які з настанням цієї мінливої пори повторюються із завидною регулярністю.
Редакція склала свій список справ і традицій, без дотримання яких осінь перетворюється в epic fail.
Перегляд сопливих мелодрам
Якщо взимку після першого снігу ти біжиш в тисячний раз переглядати «Один вдома», то стандартний «набір» осені — «Солодкий листопад», «Осінь у Нью-Йорку» і «Будинок біля озера».
І хоч ти вже щохвилини знаєш, в якому місці Шарліз Терон змахне пухнастими віями і скаже Кіану: «Нельсон, стань моїм листопадом…», це тільки додає фільму цінності, адже за всі ці роки герої стали тобі, як рідні.
Так-так, багато дівчат переглядають цю стрічку вже з 10 років. Хлопцям легше — вони приречені на повторний перегляд тільки на зорі нових відносин: пізніше завжди можна з’їхати, залишивши улюбленої відерце з морозивом і коробку серветок.
Гарбузовий латте (або щось таке дивне)
З приходом похолодань барісти ухитряються і вводять в карту напоїв сумнівні плоди своєї фантазії. Таким «одкровенням» кілька років тому став гарбузовий латте в Starbucks — піарили його голосно, чекали довго, а гидоту виявилася рідкісна все дарма. Після чого дружно зійшлися на думці: місце такого латте — в instagram! Поруч листочок жовтий покласти, так книжонку про те, що все минуще, а ще підписати: «Ммм, який вкууусный гарбузовий латте!».
Фотосесія у листі
Куди ж без неї, рідної? Тут можна чітко простежити градацію захоплення людини собою восени. Фото-маніяки, наприклад, викладають на своїх сторінках в соцмережах десятки «найбільш вдалих» знімків — а раптом за попереднім п’яти хтось не помітить, як сумно я дивлюся в небо, лежачи на листках у парку?
«Помірковані» фотоаматори будуть просто зустрічатися вам у стрічці з періодичністю раз у два дні — тут я підкидаю листя і заливисто сміятися, там — сиджу під опалим кленовим деревом у позі лотоса, а ось тут — кокетливо прикриваю половину личка каштановим листком. А зовсім вже аскети порадують, хіба що, нової аватарки.
Гумові чоботи
Ось тут то ви нас і запрезираете, адже де ж це бачено, щоб зазіхнути на святе? Насправді гумове взуття восени навіть дуже доречна, особливо, коли треба вигуляти пса дощовим ранком або пішки під зливою дістатися з Троєщини на Дарницю. В інших же випадках, бачачи фуксийные калоші або гумові чоботи з «шанеллю» на боці, десь у світі плаче маленький fashionista.
Хеллоуїн
— Такий чудовий свято — зовсім, як наш маскарад, тільки страшненький, — каже моя мила сімдесятирічна сусідка. І правда, назвати його інакше й не виходить, адже якщо в дитинстві всі ці гарбуза з палаючими очима і вимога цукерок здавалися нам захоплюючій американської грою, то сьогодні швидше — костюмованої пиятикою. Тому ще незрозуміло, що краще — йти кудись надиратися в костюмі Червоної Шапочки або під попкорн переглядати вдома старий добрий «Крик».
Прослуховування сумних балад
Мабуть, ніколи більше в році в твоєму плейлисті стільки разів не звучить Radiohead, «Сплін», старенька Земфіра та інші товариші, від яких хочеться ридати. А все чому? Дощик пішов — включи сумний трек і поностальгируй.
В пробці стоїш — саме час для Сінатри з його “Autumn Leaves”.
Не ладиться у відносинах — Нет Кінг Коул завжди готовий прийняти тебе в свої обійми. Цим апогеєм меланхолії і святом сумі потрібно вміти насолоджуватися — осінь адже коротка.
Збір грибів
До кінця незрозуміло, чому наше технологічне покоління досі іноді їздить в ліс за грибами (і там же робить фотосесію в листі — див. вище). То ця пристрасть прийшла до нас разом з радянською спадщиною, то поклик землі відриває від екрані макбуком, то нерви відпочивають, поки ми копаємося в листках в пошуку немухомора (ви теж сумніваєтеся в своїх пізнаннях грибника?). Головне — не забути сфотографувати і викласти свій «улов». Чи не свій — яка вже різниця? Як казала мама: «Назвався грибом — лізь в кошик».
Віддаватися депресії
Знаменита осіння депресія (а також зимовий, весняний і знамените summertime sadness a.k.a. «річна печалька») зараз вже не то, що десять років тому. Тоді соціопатів, песимістів та інтровертів зневажали, поки ними не став називатися кожен другий. Сьогодні ж осіння депресія — трошки данина моді, трошки — необхідність (адже не скажеш друзям, що пропускаєш п’ятничний движ, щоб валятися на дивані з хорошим серіалом і келихом *вписати необхідну*). Головне — вчасно зіскочити, а то ж осінь — така осінь.
