Аутогемотерапія — один з методів боротьби з різноманітними захворюваннями, що грунтується на введенні пацієнту власної крові (з вени в сідницю). Своє застосування в практичній медицині дана методика знаходить вже більше 150 років. Відрізняється високою ефективністю і успіхом у комплексній терапії величезної кількості патологічних процесів в організмі людини, починаючи від вугрової висипки і закінчуючи серйозними захворюваннями внутрішніх органів.
Основні завдання аутогемотерапії
Найбільш поширеними ситуаціями, які можуть стати показаннями для лікування кров’ю», є:
1. Гнійні процеси на шкірі (переливання крові від прищів часто використовується для поліпшення загального стану шкіри).
2. Зниження захисних функцій імунної системи.
3. Різні порушення роботи залоз внутрішньої секреції.
4. Погіршення метаболізму.
5. Патологічні процеси в системі травлення, викликані утворенням шлаків і дією токсичних речовин.
6. Погіршення лімфатичної мікроциркуляції та периферичного кровотоку в органах.
7. Хронічні інфекції (вірусні та бактеріальні).
8. Наявність спаєчних процесів (найчастіше органи репродуктивної системи у жінок).
Чи варто боятися?
Так як даний метод лікування дещо відрізняється від звичних пігулок і уколів, аутогемотерапія може викликати масу запитань і навіть побоювання з приводу безпеки. З огляду на це, кожен лікар, який призначає подібний вид лікування, зобов’язаний роз’яснити той факт, що власна кров і всі її складові є «рідними» для пацієнта і практично не можуть викликати будь-яких небажаних процесів або алергічних реакцій. Цей факт і вважається основною причиною такої високої популярності та широкого застосування в сучасній медицині.
Методика проведення
При проведенні аутогемотерапії виділяють ряд різних способів і методик. Нижче представлені основні з них:
1. Стандартна.
Першим етапом є забір венозної крові у пацієнта. Найчастіше проводиться з ліктьової вени. Набрана кров, при її подальшому внутрішньом’язовому або ж внутрішньошкірному введенні, не проходить ніякої фізичної або хімічної обробки, а подається у своєму первозданному вигляді.
2. Насичення озоном.
Аутогемотерапія з застосуванням озону вважається особливим видом, в основі якого лежить насичення набраної венозної крові газом за допомогою спеціальної апаратури. На організм людини збагачене озоном кров несе омолоджуючу і зміцнювальний вплив.
3. Аутогемоакупунктура.
При цьому виді лікування після забору кров вводиться не просто внутрішньом’язово, а в певні рефлексогенні зони тіла або точки акупунктури, в залежності від місця передбачуваного впливу.
При проведенні будь-якої з процедур, які мають між собою певні відмінності, що існують загальні правила і техніки виконання. Так, наприклад, обсяг введеної крові збільшується від першого сеансу (2 мл) до наступним (до 10 мл). Сам процес забору і введення аутокрові не несе будь-яких неприємних відчуттів, крім типового дискомфорту від ін’єкції.
Незважаючи на підтверджену дослідженнями ефективність аутогемотерапії, не варто робити її єдиним засобом лікування, а доцільніше все-таки застосовувати в комплексній терапії разом з іншими методами для отримання бажаного результату.
Натхнення: www.kakprosto.ru
