Говорити про психологічну травму почали порівняно недавно. Однак чи означає це, що раніше психологічних травм не було? Про психогенних захворюваннях почав говорити в 1894 р. німецький психіатр і психолог Курт Зоммер. Виходить, що термін «психологічна травма» з’явився порівняно недавно, всього кілька десятків років тому, хоча про існування таких травм знали й до цього.
Звичайно ж, психологічні травми були і раніше, проте їх не вважали якимось особливим захворюванням і списували на поганий характер і нестриманість, то на погану погоду, то просто на «нерви». Однак все більш динамічна і стрімка життя внесло корективи і в вивчення психології, тим більше, що так званих психологічних травм ставало все більше, а їх наслідки все важче.
Деякий час люди заспокоювали себе тим, що, принаймні, психологічна травма не відіб’ється на майбутніх поколіннях. Однак на початку ХХІ століття швейцарські вчені з’ясували, що психологічна травма впливає на генетичний код і передається у спадок.
Дослідження проводила Ізабель Мансуй, генетик з світовим ім’ям. Результати її дослідження негайно піддалися сумнівам та критиці, проте існують дійсно страшні підтвердження правильності зроблених висновків: дуже висока кількість самогубств трапляється у дітей тих батьків, які отримали серйозну психологічну травму і пережили у своєму житті серйозні і важкі потрясіння.
Крім того (і вже з цим ніхто не сперечається), люди, чия психіка постраждала, не здатні дати дитині все необхідне для психологічного благополуччя, але передають йому свій біль, свої страхи і свої тривоги – таким чином, з’являється ще одне покоління з травмованою психікою і психологією.
Що таке психологічна травма?
Психологічна травма має і інші назви – душевна травма і психотравма. Але як би ця травма не називалася, у всіх випадках мова йде про ту шкоду, яка завдана здоров’ю (точніше, душевному здоров’ю). Цю шкоду може бути заподіяно або діями інших людей, або якимись зовнішніми або внутрішніми обставинами.
Проте не варто плутати психологічну травму з травмою психічної, оскільки це далеко не одне і те ж. І психологічну і психічну травму необхідно розрізняти.
Коли мова заходить про психічної травми, то слід розуміти, що психіці людини нанесені якісь пошкодження, які стають причиною порушення її нормальної роботи.
Якщо ж мова йде про психологічну травму, то психіка залишається непорушеною, тобто людина залишається цілком адекватним і здатний до адаптації у зовнішньому середовищі. При психологічній травмі якісь екстремальні умови здатні відвернути людину від переживань, однак коли вплив екстремальних подій закінчується, спогади можуть повернутися, тобто повертається і психологічна травма.
Щоб глибше зрозуміти сутність психологічної травми, можна звернутися до походження слова «травма». А сталося це слово від грецького ??????, що означає «рана». Тобто психологічна травма – це пошкодження, яке нанесли душі якісь важкі випробування.
Люди, які пережили бомбардування, війна, терористичні акти, пограбування, насильство, отримують не тільки фізичні ушкодження, але і душевну, тобто психологічну, травму. Психологічну травму може викликати і смерть близької людини, і встановлення серйозного діагнозу, і розрив відносин, і втрата роботи…
Дослідники, які вивчають психологічні травми, і клінічні лікарі, і психологи-практики називають основні фактори, які найяскравіше характеризують травматичну подію, яка може викликати психологічну травму.
Насамперед, дуже серйозним травматичним для психіки і душевної рівноваги подією завжди стає серйозна загроза смерті, кому б ця загроза не призначалася: самій людині або комусь з його близьких (хоча інколи таким же травмуючим подією стає і загроза смерті навіть незнайомим людям).
Не меншу травму можуть завдати і почуття безпорадності перед обставинами, почуття безсилля або відчуття дуже сильного страху.
Особливість більшості травматичних подій полягає в тому, що їх найчастіше вкрай складно або навіть неможливо передбачити і тим більше неможливо взяти під контроль. Травматичні події здатні знищити впевненість у можливості благополучного результату і впевненість у безпеці. Саме тому травматичні події роблять людей вкрай вразливими і ранимими.
Також відомо, що для отримання психологічної травми брати безпосередню участь в травмуючому подію необов’язково, іноді травмуючу подію просто дуже близько стосується людини, яка отримала психологічну травму.
Психологи і лікарі-психотерапевти відзначають, що особливості психологічної травми багато в чому схожі на особливості стресових ситуацій і стресу. Цікаво згадати вислів Ганса Сельє, який ввів в ужиток слово «стрес» і стверджував, що стресом не слід вважати навіть найважче і негативний сталася подія, насправді стрес – це особисте сприйняття того, що сталося. Тобто одне і те ж подія (або однакові події) не обов’язково будуть травматичними для всіх: комусь це може здатися лише неприємністю, а то і зовсім прикрим непорозумінням.
Фахівці стверджують, що для формування психологічної травми важливі не тільки події, що відбуваються, тобто зовнішні фактори, але і так звані внутрішні фактори, тобто психологічний склад особистості і сформовані уявлення про добро і зло, про правильне і неправильне, про позволительном і непозволительном, і так далі.
Симптоми психологічної травми
Як розпізнати психологічну травму? Є у неї свої симптоми, які дозволять хоча б запідозрити цей стан?
Про психологічну травму можуть свідчити дві групи симптомів: симптоми емоційні і фізичні симптоми.
Іноді емоційні симптоми називають нестриманістю, невмінням організуватися, розхлябаністю та іншими негативними і неприємними виразами. Однак якщо такі симптоми, причому не один, а кілька відразу, з’являються у людини, який пережив якесь травмуючу подію і при цьому ніколи не відрізнявся песимізмом, а завжди був досить стійкою особистістю, то це дійсно має насторожити.
У чому ж виражаються емоційні симптоми психологічної травми?
Насамперед, у постраждалого людини можуть відзначатися дуже різкі скачки настрою: від апатії і повної байдужості до крайнього ступеня роздратування і навіть до люті, яка подеколи може ставати абсолютно неконтрольованою.
Постраждалий чоловік може відчувати провину за те, що не зміг запобігти, він може соромитися своєї слабкості, своєї непредприимчивости або нерішучості.
Звичайними стають сильна туга, яку практично неможливо розвіяти ніякими способами, почуття безвиході, коли здається, що життя практично зупинилася і більше нічого хорошого не доводиться чекати.
Як правило, людина стає дуже замкнутим, практично перестає спілкуватися зі старими друзями та знайомими, перестає відвідувати будь-які розважальні і розважальні заходи, включаючи домашні приватні вечірки.
Людина, що страждає від психологічної травми, не може ні на чому зосередитися і сконцентруватися, все у нього валиться з рук, нічого не виходить, він постійно відчуває тривогу, навіть якщо не може зрозуміти, чому ця тривога викликана, і часто відчуває безпричинний страх.
Оскільки дуже часто людина, який отримав психологічну травму, втрачає віру в людей, в людську порядність, дружбу, можливість отримати допомогу, то він часто відчуває себе самотнім, нікому не потрібним, викресленим з життя, втраченим, кинутим. Дуже часто приходять думки, що нічого хорошого чекати вже не доводиться і що все краще давно залишилося позаду і безповоротно втрачено, а він до кінця життя залишиться самотнім і непотрібним.
На жаль, ці симптоми, навіть якщо вони проявляються у комплексі, часто приймають за ознаки осінньої депресії, то за ознаки клімаксу, то за наслідки грипу, то просто за сварливу вдачу і за спробу привернути до себе побільше уваги. Однак ці ознаки, особливо якщо їх одночасно відзначається кілька і якщо вони супроводжуються деякими фізичними симптомами, повинні привернути до себе увагу і насторожити.
Серед фізичних симптомів психологічної травми найчастіше відзначають кілька, які вважаються особливо показовими.
Перш за все, люди, які отримали психологічну травму, дуже часто страждають від порушень сну, причому особливо часто відзначаються нічні кошмари і безсоння. В результаті люди, які не отримують нормального нічного відпочинку, стають вразливими для безлічі захворювань, в тому числі і вірусних та інфекційних, оскільки їх імунна система досить суттєво страждає.
Ще один досить показовий симптом, який відзначається при психологічній травмі, – порушення ритму серцевих скорочень. Частіше відзначається прискорене серцебиття, але іноді воно може змінюватися і уповільненням серцевого ритму. Як правило, це пов’язано з нападами страху, які часто відзначаються при психологічних травмах.
Нерідко при психологічній травмі можуть відзначатися скарги на напади гострої або хронічної болю різної локалізації. Іноді потерпілі скаржаться на біль в області серця, іноді – головний біль, іноді надходять скарги на біль у шлунку або на біль у ділянці середостіння. Буває, що біль має лише психологічний характер, проте часто відзначаються і випадки психосоматичних захворювань, які мають не тільки психологічну і психічну, а й фізіологічну складову.
Частий фізичний симптом при психологічній травмі – підвищена стомлюваність, причому не тільки стомлюваність фізична, але й психологічна, емоційна, коли немає сил не те що працювати фізично, але і думати, розмовляти, щось вирішувати, формулювати питання.
Увага у таких людей найчастіше теж порушується, вони не можуть зосередитися на чомусь одному, не можуть запам’ятовувати навіть найпростішу інформацію, тому що їх думки постійно зайняті чимось іншим.
Проте іноді у людей, які постраждали в результаті психологічної травми, починається якийсь сплеск енергії, який триває дуже недовго і виражається в метушливості, яка так само швидко змінюється черговим нападом апатії і байдужості.
І, нарешті, одним з частих фізичних симптомів психологічної травми прийнято вважати м’язову напругу, тобто м’язи знаходяться в постійному підвищеному тонусі і розслабити їх ніяк не вдається.
Увага! І емоційні, і фізичні симптоми при психологічній травмі можуть зберігатися до декількох місяців. Проте навіть після зникнення такі симптоми можуть повернутися, якщо що-небудь буде знову нагадувати про травмуючої ситуації.
Як позбутися від психологічної травми?
Вважається, що багато людей, які отримали психологічну травму, здатні впоратися з ситуацією самостійно і що допомога професійних психологів, психотерапевтів чи психіатрів потрібна невеликій кількості постраждалих. Однак необхідність професійної допомоги в кожному конкретному випадку визначається індивідуально, як, втім, і обсяг цієї допомоги: це можуть бути окремі консультації, сеанси психотерапії, медикаментозна терапія та інші види лікування. У деяких випадках найбільш ефективним вважається комплексний вплив.
Якою б не була психологічна травма і чим би вона не викликалася, людина в будь-якому випадку переживає почуття втрати, втрати: втрата (смерть близької людини, втрата (розставання) коханого, то втрата роботи або перспектив, то втрата довіри.
Тобто, в будь-якому випадку, людина стикається з проблемою, яка здається непереборною і яка кардинально змінює умови життя, тому змінюються всі подання, включаючи уявлення про безпеку, ламаються всі причинно-наслідкові зв’язки між подіями.
Природною реакцією на будь-яку втрату, навіть якщо вона не пов’язана зі смертю, завжди вважається горе і горевание. У різних людей горе може виражатися по-різному: хтось «застигає», хтось б’ється в істериці, хтось тихо плаче. Однак уникнути горевания неможливо, як би воно не виражалося.
Ще в часи сивої давнини вважалося, що будь-яке горе необхідно виплакати і выкричать, тобто сльози ніколи не вважалися чимось ганебним, а, навпаки, були показником того, що горе потихеньку йде або хоча б стає не таким всеосяжним.
Коли в людини горе, який би втратою воно не було викликано (а горе – це завжди наслідок втрати), оточуючим не варто робити вигляд, що вони нічого не бачать, і не можна залишати людину наодинці зі своїм горем, тому що в цей момент підтримка просто життєво необхідна.
Перш за все, людині треба дати можливість виплакатися і виговоритися, причому не треба переривати і зупиняти, коли мова йде про одному і тому ж в п’ятий, десятий або навіть в сотий раз. Выговариваясь, людина намагається усвідомити ситуацію, зрозуміти її невідворотність, оцінити змінилися умови життя і знайти в цих нових умовах своє місце.
На жаль, цей процес може виявитися дуже непростим і не дуже швидким, тому вимагає і часу і терпіння і великодушності, і далеко не всі друзі або родичі на це здатні, тому що у кожного є своя життя, яка теж пов’язана з чималою кількістю проблем, або тому, що чужі проблеми, тим більше, чуже лихо, – це дуже клопітно і надто напружує. Як би там не було, нерідко людина залишається зі своїм горем наодинці, тобто абсолютно сам.
Однак далеко не всі здатні впоратися з психологічною травмою самостійно або з допомогою друзів. Саме тому в таких випадках слід неодмінно звертатися за допомогою до фахівця: психолога, психотерапевта або психоаналітика.
Увага! Якщо симптоми психологічної травми не проходять протягом півроку, то звернення за медичною допомогою стає обов’язковим.
Про необхідність професійної допомоги після психологічної травми може говорити те, що протягом тривалого часу все валиться з рук, постійно долають самі різні страхи, практично постійним стає стан тривожності, а на роботі і вдома накопичуються незроблені справи, навіть якщо вони дійсно важливі і зробити їх необхідно.
Ознакою того, що пора звертатися за професійною допомогою, може бути і те, що протягом тривалого часу не може налагодитися нормальний режим сну, вночі мучать або кошмари, або безсоння, під час якої постійно повертаються спогади про тих травматичних події, які й завдали психологічну травму.
Увага! Поза всяких сумнівів, неодмінно і безумовно слід якомога швидше і невідкладно звертатися за допомогою фахівців, якщо для того, щоб розслабитися і забути про проблему хоча б на час, потрібно прийом алкоголю або наркотичних засобів.
При лікуванні психологічної травми дуже важливо розуміти, що цей процес не може бути швидким і, крім того, у кожної людини він рухається своїми темпами. Більш того, позбавлення від психологічної травми ніяк не можна прискорити і ніякі вольові зусилля тут не допоможуть. А заганяти проблему вглиб – категорично неправильне рішення, яке може призвести до непередбачуваних наслідків, у тому числі і до дуже тяжких.
Фахівці-практики називають три найважливіших чинника (так звані стратегії самодопомоги), які допоможуть подолати психологічну травму.
- Перша стратегія полягає в тому, що ні в якому разі не можна створювати для себе умови ізоляції від навколишнього світу, навіть якщо він в якийсь момент може здатися ворожим. Ні в якому разі не можна відмовлятися від спілкування і надовго залишатися на самоті.Дуже важливо, щоб поруч були люди: родичі, друзі, колеги. Не менш важливо не замикатися в собі, а продовжувати соціальну активність: відвідувати виставки і концерти, ходити на дні народження та весілля, тобто необхідно робити все те ж, що було складовою частиною життя до отримання психологічної травми.
- Друга стратегія – залишатися в постійному контакті з реальністю. Тобто необхідно змушувати себе робити те, що зазвичай роблять всі люди: спати, робити зарядку, готувати їжу, їсти, ходити на роботу і в тренажерний зал, оплачувати рахунки, відповідати на телефонні дзвінки та електронну пошту, читати газети і книги.Це не означає, що необхідно гнати від себе неприємні спогади про ті події, які стали причиною психологічної травми, проте спеціально викликати їх у пам’яті теж не варто.
- Третя стратегія полягає в турботі про своє фізичне здоров’я. Насамперед необхідно відмовитися від алкоголю та будь-яких наркотичних речовин – вони не приносять ніякого реального полегшення, але викликають почуття тривоги і депресивний стан.
Дуже важливий здоровий режим дня, що включає і заняття спортом або будь-які фізичні навантаження (це дуже важливо, оскільки фізична активність піднімає рівень ендорфінів і серотоніну). Безумовно, слід приділити найпильнішу увагу харчуванню: необхідно відмовитися від фаст-фуду і зменшити в меню кількість мучного і солодкого, а приймати їжу краще невеликими порціями, але досить часто, щоб в організмі постійно підтримувався певний рівень енергії, що дозволить зменшити скачки настрою. Дуже корисно включати в щоденне меню багато свіжих овочів і фруктів, риби, цільнозернових продуктів, горіхів.
Крім того, слід, наскільки це можливо, уникати стресових ситуацій.
Увага! Психологічна травма у кожної людини має свої особливості і свою тривалість, прискорити процес позбавлення від психологічної травми неможливо, проте його можна полегшити.
Висновки
«Все минає… І це теж пройде», – так було написано на персні біблійного царя Соломона, і ця мудрість перевірена не одним тисячоліттям. Будь-яка людина мріє про щастя, кожному хочеться щоб завжди було сонце, небо, мама і щоб статечна триколірна кішка завжди сиділа на підвіконні.
Однак світ мінливий, а нерідко ще й жорстокий. Небо, яке вчора освітлювало сонце, сьогодні можуть висвітлювати спалахи вибухів, мама може постаріти, а триколірної кішки одного разу не виявиться на звичному місці… Життя рухається вперед, і зупинити її неможливо. І на цьому шляху неминучі розчарування, розставання, втрати і втрати – неминучі психологічні травми і горе… Проте все проходить, тому треба викричатися, виговоритися, виплакатися, а потім треба залишити в пам’яті тільки найсвітліше і саме добре, треба йти вперед, тому що попереду нове життя, де все одно неодмінно буде сонце!
