Деймос і Фобос — невеликі за космічними мірками супутники нашого сусіда, Марса. Незважаючи на свої досить грізні назви, вони виглядають скромно на тлі інших небесних тіл Сонячної системи. Тим не менш “Страх” і “Жах”, що супроводжує Марс в його вічне кружляння по орбіті, що представляють велику цінність для дослідників і викликають чималий інтерес у астрофізиків.
Прогноз письменника
Мало хто знає, що відкриття супутників Марса вперше відбулося не в обсерваторії, а на сторінках знаменитого твору Джонатона Свіфта «Пригоди Гуллівера». Головному герою в одній із глав вчені з літаючого острова Лапута розповіли про виявлені ними двох тілах, що рухаються навколо Марса. Історія про пригоди Гуллівера з’явилася на початку вісімнадцятого століття. Наукове відкриття Фобоса і Деймоса відбулося набагато пізніше — в 1877 році. Здійснив його А. Хол під час великого протистояння Червоної планети. Відкриття гідно увічнення з багатьох причин: воно стало можливим виключно завдяки вдалим погодних умов і неймовірного праці вченого, в арсеналі якого були лише досить недосконалі інструменти кінця дев’ятнадцятого століття.
Крихти
Деймос і Фобос недоступні для вивчення за допомогою аматорської апаратури з-за своїх скромних розмірів. Вони у багато разів менше Місяця. Супутник Деймос — самий крихітний подібний об’єкт у всій Сонячній системі. Фобос трохи більший за свого «побратима», проте також не може похвалитися значними розмірами. З моменту початку ери космонавтики обидва об’єкта вивчалися за допомогою декількох апаратів: “Вікінг-1”, “Марінер-9”, “Фобос”, “Марс-експрес”. У процесі досліджень були отримані зображення супутників, а також дані про характер їх поверхні і склад.
Походження
На сьогоднішній день до кінця неясний питання про те, звідки у Марса з’явилися супутники. Одна з імовірних версій свідчить, що Деймос і Фобос — захоплені Червоною планетою астероїди. Причому припускають, що прилетіли вони з віддалених ділянок Сонячної системи або навіть сформувалися поза її меж. Менш правдоподібною вчені називають гіпотезу походження супутників з Головного поясу астероїдів. Можливо, певну роль у появі у Марса подібної «свити» зіграв гігант Юпітер, своїм потужним гравітаційним полем спотворює орбіти всіх пролітають поруч астероїдів.
«Страх»
Фобос — найближчий до планети супутник. Як і Деймос, він має неправильною формою і рухається по майже круговій орбіті навколо Марса. Фобос завжди повернений до планеті однією стороною, в чому схожий з Місяцем. Причина цього — збіг періодів обертання тіла навколо Марса і навколо своєї осі.
Орбіта Фобоса розташована дуже близько до Червоної планеті. За даними вчених, супутник під дією гравітаційного поля Марса поступово знижується (трохи менше, ніж на десять сантиметрів на рік). У віддаленому майбутньому йому загрожує руйнування. Або Фобос приблизно через 11 мільйонів років впаде на Марс, або трохи раніше, через 7 млн років, буде розірваний гравітаційними силами планети і утворює навколо неї кільце з уламків.
Поверхня
Фобос і Деймос — супутники, вкриті слідами від зустрічей з метеоритами. Поверхня обох поцяткована кратерами різних розмірів. Найбільший з них розташовується на Фобос. Поперечник кратера — 10 км, для порівняння розмір самого супутника — 27 на 21 км. Удар, залишив такий слід, запросто міг призвести до повного руйнування цього космічного тіла.
Поверхня Фобоса має і ще одну особливість, що відрізняє його від «побратима». Це практично паралельні борозни шириною до декількох сотень метрів, що займають велику площу. Їх походження залишається загадкою. За припущеннями вчених, вони можуть бути також наслідками потужного удару або бути наслідком гравітаційного впливу Марса.
«Жах»
Деймос має розміри 15 на 12 кілометрів і кружляє більш віддаленою, ніж Фобос, орбіті: відстань до планети – приблизно 23,5 тисячі кілометрів. Один оборот навколо Марса «Жах» здійснює за 30 годин і 18 хвилин, що трохи перевищує тривалість доби на планеті і більш ніж вчетверо повільніше руху Фобоса. Йому вистачає на обліт планети 7 годин і 39 хвилин.
Деймос в протилежність свого «побратима» не збирається падати. Деякі вчені припускають, що ймовірна доля «Жаху» — подолати тяжіння Марса і полетіти в космос.
Будова
Довгий час залишалося незрозумілим, що приховують Деймос і Фобос всередині. Вчені знали лише про підозріло малої щільності цих тіл, розрахованої в процесі спостережень із Землі. У зв’язку з цими даними виникали найфантастичніші припущення про те, які об’єкти супроводжують Марс. Фобос і Деймос в деяких гіпотезах значилися як штучні порожнисті супутники, створені в глибокій старовині і, можливо, цивілізацією іншої планети.
Після вивчення даних, отриманих космічними апаратами, виявилося, що «свита» Марса більше схожа на астероїди, тобто природні об’єкти. Була підрахована щільність речовини на супутниках — приблизно 2 г/см3. Аналогічний показник зустрічається у деяких метеоритів. Сьогодні низька щільність супутників Марса пояснюється особливостями їх будови: імовірно Фобос і Деймос складаються із суміші гірської породи, багатої вуглецем, з льодом. Крім того, знімки космічних апаратів дозволяють припустити, що поверхня найближчого до Марса об’єкта покрита метровим шаром пилу, аналогічним реголіту Місяця.
«Свита» Червоної планети ще зберігає чимало таємниць, тому серед астрономів постійно розробляються проекти польотів до неї. Великий інтерес представляє і сам Марс. В деяких проектах він розглядається як кандидат на тераформування або підходяще місце для видобутку деяких ресурсів. Також в наукових колах досить серйозно обговорюється на перший погляд фантастична перспектива розміщення дослідних баз спочатку на Місяці, а потім на Марсі. Крім того, вивчення подібних об’єктів завжди може принести інформацію не тільки про них самих, але і про Сонячній системі, її формування та особливості. І навіть про Всесвіт у цілому.
