Чому котячих кормів з мишей немає — хоча миші є ідеальною їжею для котів

Час від часу я чую від людей цікаве запитання: якщо кішки еволюційно пристосовані їсти дрібних гризунів, чому ж ми не бачимо в магазинах кормів на основі м’ясних складників із мишей? На перший погляд це справжній суперфуд для облігатного хижака, повідомляє poradumo.com.ua. Але відповідь виявляється значно складнішою, ніж «кішки просто не хочуть мишей».

Миша — еталон харчування для кішки

Протягом тисячоліть предки домашньої кішки — степові коти — полювали саме на мишей. Тож їхній організм оптимізувався під таку здобич.

Кішка, що з’їдає мишу цілком, отримує:

• Ідеальний баланс кальцію та фосфору

Кістки та хрящі гризуна забезпечують саме те співвідношення, яке вважається золотим стандартом у ветеринарній дієтології. Саме тому м’ясне філе без кісток — погана ідея для повсякденного годування.

• Високий вміст таурину

Таурин потрібен котам для роботи серця, зору та репродуктивної системи. Його багато в серці, мозку, діафрагмі та інших органах миші.

• Вітаміни, ензими та жирні кислоти

Печінка гризуна, його нутрощі — джерело біотину, омега-3 та вітамінів, що відповідають за здорову шкіру та шерсть.

• Пісне, але поживне м’ясо

Структура мишачих м’язів повністю відповідає метаболізму облігатного хижака.

• Природну «клітковину»

Шерсть, дрібні кісточки та сполучні тканини підтримують перистальтику кишківника — як рослинна клітковина, але в природній для кішки формі.

Отже, гризун — це не просто здобич, а повноцінний, збалансований комплекс харчових речовин. Здавалося б, ідея виготовляти корм із лабораторних мишей могла б бути ідеальною. Але…

Чому кішка не завжди хоче з’їсти мишу

Багато власників дивуються: їхня кішка впіймала мишу — але не з’їла. Чи віддає перевагу курці або рибі. Часто це розцінюють як «не любить мишей».

Насправді справа зовсім не в уподобаннях.

1. Харчовий імпринтинг і «суперстимули» промислових кормів

Кішка формує свої харчові вподобання в дитинстві. Якщо кошеня зростало на курячому або рибному кормі, мозок заносить: «це — їжа».
Жодна миша не конкуруватиме з ароматизованим кормом із сильним запахом риби — для кота це справжній суперстимул, хоча риба зовсім не є природною їжею пустельних предків котів.

У результаті кішка може реагувати на мишу не як на джерело поживи, а як на рухливу інтерактивну іграшку.

2. Миша — не «їжа від безвиході», а оптимальна здобич

У природі хижаки керуються теорією оптимального фуражування: обирають здобич, яка дає найбільше енергії за мінімальних витрат.
Миша — ідеальний еволюційний компроміс:
• не надто велика, щоб бути небезпечною,
• не надто мала, щоб полювання було марним.

Це найефективніша здобич, а не вимушений варіант.

Чому ж тоді не виробляють корм із мишей?

Тут вступає в гру людина — кінцевий покупець.

1. Психологічний чинник

Для більшості людей запах миші — неприємний.
Гризуни тисячоліттями асоціювалися з брудом, хворобами, голодом.

Уявіть пакетик із написом «Паштет із мишей» — більшість власників обере «Ягня з розмарином» або «Курку з гарбузом», навіть якщо миша була б біологічно ідеальною.

Виробник, відповідно, орієнтується на покупця.

2. Економіка — ключовий бар’єр

Індустрія кормів для тварин ґрунтується на використанні відходів та субпродуктів людського харчового виробництва:
птиця, яловичина, риба — усе це вже існує у величезних масштабах і коштує дешево.

Промислове вирощування мишей для кормової індустрії вимагало б:
• спеціальних ферм,
• високобілкових кормів для самих гризунів,
• жорстких санітарних стандартів.

Ціна банки корму була б неприйнятною для ринку.

Висновок

Миша — ідеальна їжа для котів із погляду біології й еволюції.
Але появі «корму з мишей» заважають не коти, а ми:
• наші психологічні бар’єри,
• наші вподобання запахів,
• наша готовність (чи радше її відсутність) платити за такий продукт.

Тож рушієм ринку є не коти, які чудово б харчувалися мишами, а люди, які купують корми для своїх улюбленців.