Гіпокамп – це невелика частина мозку, розташована в медіальних скроневих частках (ССД), під корою головного мозку. Гіпокамп є важливою частиною лімбічної системи мозку – групи структур у корі головного мозку, які відповідають за поведінкові та емоційні реакції. Функція гіпокампа відіграє вирішальну роль у навчанні, емоційних реакціях, формуванні та зберіганні пам’яті.
У людському мозку є два гіпокампи, по одному з кожного боку мозку, розташовані за кілька сантиметрів над кожним вухом. Термін “гіпокамп”, що походить від грецьких слів hipro (що означає “кінь”) і kampos (що означає “чудовисько”), перекладається як “морський коник” і відсилає до його форми.
Функції гіпокампа
Людський мозок являє собою складну мережу нейронних і синаптичних зв’язків. Гіпокамп та інші структури мозку, такі як префронтальна кора, мигдалеподібне тіло, гіпоталамус і таламус, працюють разом, формуючи наші почуття, думки, особистість і поведінку, а також інші природні функції організму.
Впливає на формування пам’яті
Гіпокамп впливає на формування нових спогадів та їхнє закріплення, а ця частина мозку також впливає на нашу здатність кодувати та витягувати інформацію – тут реєструється короткочасна пам’ять, перш ніж її буде перенесено до довготривалої пам’яті.
Аксони енторинальної кори завантажують інформацію в гіпокамп, який надсилає сигнали нейронам пірамідальних клітин на протилежному кінці. Ці нейрони поділяються на два типи: полісинаптичний шлях – частина гіпокампу, що відповідає за вивчення та запам’ятовування фактів і концепцій, та прямий шлях, що важливий для запам’ятовування подій і просторового сприйняття.
Формує поведінкові реакції
Гіпокамп пов’язаний зі зберіганням пам’яті, і мозок людини та інших ссавців використовує цю збережену інформацію, щоб впливати на наші дії.Наш попередній досвід відіграє велику роль у тому, як ми вибудовуємо стосунки і поводимося з іншими людьми.
Сприяє просторовому сприйняттю
Прямим шляхом гіпокамп може виражати просторову пам’ять, наприклад, запам’ятовувати маршрути руху або обробляти інформацію про наше місцезнаходження.Пірамідні клітини в гіпокампі активуються, коли ми потрапляємо в знайому місцевість, забезпечуючи нам просторову навігацію – здатність орієнтуватися в місцях, де ми вже бували.
Розлади, пов’язані з дисфункцією гіпокампа
Пошкодження, порушення або недорозвинення гіпокампу в людини може призвести до багатьох захворювань головного мозку
Хвороба Альцгеймера
У людей із хворобою Альцгеймера нейрогенез (утворення нових нейронів) пригнічується, а важливі клітини і зв’язки відмирають, що призводить до втрати пам’яті та інших психічних розладів.
Амнезія
Пошкодження гіпокампа може вплинути на здатність людини відтворювати чіткі спогади, як-от імена, дати та події, а також на її здатність уявляти майбутній досвід, що також називається антероградною амнезією.
Епілепсія
Дослідники виявили, що від 50 до 75 відсотків людей, які страждають на епілепсію та піддалися розтину після смерті, мали пошкодження гіпокампу. Незважаючи на те, що досягнення в галузі нейробіології призвели до важливих відкриттів у сфері епілепсії, вчені не впевнені, чи є епілептичні напади причиною або наслідком пошкодження гіпокампу.
Шизофренія
У людей із шизофренією спостерігається аномальна будова, зменшення розміру головного мозку і нейронів гіпокампу, а також зниження експресії найважливіших генів і білків.
Депресія
У людей, які страждають на депресію, частіше спостерігається зменшення розміру гіпокампа, а також зменшення розміру амонова рогу, зубчастої звивини та субісurias, які є ключовими елементами структури гіпокампа.
Посттравматичний стресовий розлад
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) тісно пов’язаний зі спогадами людини про травмувальну подію, люди з ПТСР можуть не згадувати певні травмувальні моменти зі свого минулого або виявляти, що спогади про травму постійно присутні в їхній свідомості, а постійний стрес спричиняє викид кортизолу – гормону “бей чи тікай”, який сигналізує організму, що ми в небезпеці, а високий рівень кортизолу може негативно впливати на гіпокамп.
Як стрес впливає на гіпокамп
Стрес чинить один із найзначніших впливів на пластичність гіпокампа, роблячи цю ділянку мозку вразливою для впливу гормонів, які регулюють формування синапсів і дендритів, що може призводити до утворення аномальних зв’язків і зміни поведінки.
Коли ми відчуваємо стрес, наш організм виробляє велику кількість кортизолу, що змушує імунну систему виробляти запальні речовини, які знижують вироблення серотоніну та підвищують вироблення глутамату, що з часом може призвести до руйнування клітин мозку.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
