Те, що людина пережила в ранні роки, нерідко відгукується відлунням уже в дорослому житті. Дитяча травма не завжди помітна оточуючим, але її наслідки можуть глибоко впливати на емоційне та фізичне самопочуття людини. Іноді це тихий і невловимий спогад, а часом – наполегливий, що не відпускає. Способи впоратися з таким станом.
Під дитячою травмою нерідко маються на увазі події, які сприймаються як такі, що лякають, болючі або нестерпні. До них належать такі чинники:
- Фізичне або емоційне насильство.
- Ігнорування та зневага.
- Втрата близьких.
- Пережита аварія або стихійне лихо.
- Постійний страх або нестабільність у родині.
Такі події не обов’язково відбуваються один раз. Іноді травма формується поступово, якщо дитина весь час живе в напрузі. Її тіло здатне запам’ятати біль, навіть коли розум витісняє те, що трапилося. Відображенням дитячих переживань бувають підвищені гормони стресу, порушення сну, проблеми з концентрацією. У дорослих людей можуть спостерігатися тривожність, депресія, хронічна втома.
Існують поведінкові ознаки травми:
- Замкнутість або, навпаки, запальність.
- Нав’язлива тривога або страх.
- Проблеми з довірою.
- Труднощі у вибудовуванні стосунків.
Іноді людина й сама не усвідомлює, що причина цих реакцій – досвід дитинства. Щоб почати зцілення, потрібно визнати, що біль із минулого існує. Він реальний, і з ним не обов’язково справлятися самотужки.
Психологи дають такі рекомендації:
- Зверніться по підтримку. Спілкування з фахівцем навчить розуміти свої емоції та вибудовувати здорові реакції. Особливо ефективні під час роботи з травмою когнітивно-поведінкова терапія, взаємодія в групі та тілесно-орієнтовані практики.
- Дбайте про себе. Ведіть щоденник, займайтеся творчістю, впроваджуйте дихальні та медитативні практики. Давайте своєму тілу відпочинок і рух.
- Відстоюйте особисті кордони, щоб створити відчуття безпеки, контролю та самоповаги.
