Від тривалого сидіння за комп’ютером нерідко напружуються м’язи і починає боліти голова. Деякі люди в цей момент прагнуть повернути шию, щоб вона захрустіла. Подібна дія допомагає зняти напругу і знайти відчуття легкості, але наскільки безпечна така звичка.
Тріск у шиї звучить моторошно, але в більшості випадків не означає нічого страшного. Під час клацання, яке нерідко приймають за хрускіт кісток, в організмі відбуваються такі процеси:
- У суглобах знімається внутрішній тиск. У синовіальній рідині лопаються бульбашки повітря – саме це створює характерний тріск.
- Зв’язки або сухожилля злегка зміщуються і повертаються на місце. Це теж супроводжується звуком, особливо якщо вони труться одна об одну.
- Шкіра відділяється від фасції – шару тканини під нею. Іноді виникає клацання, схоже на хрускіт, але трохи інше за відчуттям.
Таке явище не становить небезпеки, якщо трапляється рідко. Коли бажання розім’яти шию стає нав’язливою звичкою, що повторюється щогодини або ще частіше, варто замислитися.
Не виключені такі потенційні наслідки:
- Ослаблення зв’язок. Постійне розтягування суглобів робить їх занадто рухливими і менш стійкими. Це сприятливий ґрунт для розвитку артриту.
- При необережних рухах існує ризик потягнути м’язи шиї.
- В особливо невдалих випадках можливе защемлення нерва, що призводить до болю й обмеження рухливості.
- Рідкісний, але небезпечний наслідок – травма хребетної артерії, яка може спровокувати інсульт.
Якщо бажання розминати шию стає нав’язливим, важливо зрозуміти, що саме викликає напруження. Нерідко відповідь лежить на поверхні, достатньо зробити такі невеликі коригування:
- Налаштуйте робоче місце – екран комп’ютера має бути на рівні очей.
- Піднімайте телефон, а не нахиляйте голову до нього.
- Зверніть увагу на поставу – сутулість і довгі години в одному положенні перевантажують шию.
- Додайте трохи рухів. Щоб зняти затиски, робіть м’які розтяжки вперед, назад, з боків, розминайте плечі та верхню частину спини.
- Якщо відчуття дискомфорту не минає, зверніться до лікаря.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
