З віком м’язи слабшають. Їхній знос впливає на все тіло, включно з ногами, руками, спиною. Щоб протистояти таким наслідкам, необхідно регулярно виконувати силові вправи. Сила хвата – те, з яким зусиллям людина стискає предмет у руці. Це важливий показник загального здоров’я.
Сила хвата – індикатор ризику отримання травм, хвороб, психічних проблем. Він починає знижуватися приблизно в 50 років. Люди, які зберігають силу хвата, живуть довше, менше хворіють, залишаються міцнішими. Величину вимірюють за допомогою ручного динамометра. Це пристрій, який необхідно стискати щосили. Низький показник становить 26 кг для чоловіків і 16 – для жінок.
Сила хвата пов’язана зі старінням організму таким чином:
- Визначає м’язову силу. Її збереження необхідне для рухливості, рівноваги, витривалості. Якщо людина багато ходить, займається спортом, у неї знижується ймовірність падінь і переломів.
- Впливає на імунітет. Слабкий хват – ознака ризику інфекційних захворювань, серйозних симптомів і ускладнень.
- Послаблює психічне здоров’я. Коли в людини в’ялі м’язи, вона менше пересувається. У результаті знижується соціальна активність, що призводить до самотності. Це впливає на мозкову діяльність, пам’ять, сповільнену обробку інформації, емоційний стан. Людина погано спить, у неї розвивається депресія.
- Підвищує ризик хронічних захворювань. Малорухливий спосіб життя призводить до ожиріння, розвитку діабету, патологій серця і легенів.
- Служить показником довголіття. Що міцніша людина, то менша ймовірність появи в неї серйозних проблем здоров’я. Вона зберігає активність у похилому віці.
Для зміцнення хвата корисно робити таку вправу:
- Візьміть у руку м’яч для сквошу і почніть його стискати.
- Повторюйте двічі на день по 10 хвилин на кожну руку. Це зміцнить м’язи кисті та передпліччя.
Інші способи зберегти тіло сильним:
- Правильне харчування з достатньою кількістю білка в раціоні.
- Фізичні вправи – ходьба, велотренажери, плавання, підняття важких предметів, аквааеробіка і розтяжка.
- Танці.
- Садівництво.
Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
