Багато людей у громадському транспорті, під час занять фітнесом, бігом, слухають музику, подкасти, аудіокниги. Навушники використовують дорослі та діти іноді по кілька годин на день. Як це відбивається на слуху, що необхідно зробити, щоб запобігти його втраті.
Людина чує звуки через равлик, дуже чутливий орган внутрішнього вуха. Ця спіралеподібна порожнина містить дві заповнені рідиною камери, вистелені крихітними волосковими клітинами. Їхні нервові закінчення перетворюють звукові хвилі в електронні сигнали, які сприймає мозок.
Якщо бити по вухах гучними звуками, це негативно позначається на тонкому механізмі. Багаторазова дія з часом завдає непоправної шкоди. Перевантажені вуха старіють на 50% швидше, ніж ті, де звук не віддається. Частина сенсорних клітин зникає, людина може чути певні частоти. До п’ятдесятиріччя у нього буває чутка, як у людей за 80.
Лікарі відзначають такі ознаки порушень, спричинених шумом:
- Дзвін у вухах.
- Нездатність чути вищі звуки, наприклад, спів птахів.
- Проблеми під час розмови.
Втрату слуху можна уникнути, якщо застосовувати такі рекомендації:
- Зменште звук. Використовуйте 50–60% від максимальної гучності, тоді допустимо слухати музику більшу частину дня. В іншому випадку необхідно давати вухам відпочинок через кожні 90 хвилин.
- Уникайте погано підігнаних пристроїв. Вони пропускають багато навколишнього шуму. Це ускладнює прослуховування музики чи подкасту, змушує додати гучність.
- Вибирайте навушники із шумозаглушенням, які щільно прилягають до слухового проходу. Проблема в тому, що вони не дозволяють чути попереджувальні звуки, наприклад автомобільні сигнали на вулиці.
- Купуйте якісні пристрої, які забезпечують точність відтворення.
- Використовуйте технологію обмеження гучності. Такі навушники підтримують рівень звуку нижче за небезпечний.
- Виробіть здорові звички слухати. Починайте це робити з раннього віку. Пояснюйте дітям небезпеку гучних звуків.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
