Обидва способи фізичних навантажень відмінно підходять для тренування серцево-судинної системи. Вони знижують артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, покращують регуляцію рівня цукру в крові. Заняття підтримує функцію м’язів та діапазон рухів суглобів, стимулюють пам’ять. Що краще вибрати – біг чи ходьбу.
Для більшості людей пересування – природна та найважливіша функціональна вправа, яку необхідно виконувати щодня. Ходьба має багато серйозних переваг:
- Це легко, зручно та безкоштовно. Не потрібно ніякого спорядження, крім пари гарного взуття.
- Більшість людей без проблем справляється з короткими періодами ходьби та нарощує їхню тривалість у міру поліпшення фізичної форми.
- Прогулянки з другом або коханою людиною корисні для психічного та емоційного здоров’я.
- Можна ходити практично будь-де – у парку, по кварталу або всередині свого будинку, здійснювати підйоми та спуски по сходових прольотах.
- Вправа з низьким навантаженням легко впливає на суглоби, зменшує їхню скутість. Воно розслаблює м’язову тканину, знижує напругу у сухожиллях. Це важливо для хворих на артрит.
- Ходьбою допустимо займатися за будь-якого рівня фізичної підготовки.
- Поступово можна нарощувати темп, збільшувати швидкість, надягати обтяження, пересуватися пересіченою місцевістю.
Біг – чудовий варіант для тих, хто обмежений у часі, готується до змагань. Цей вид занять має такі переваги:
- Можна спалити вдвічі більше калорій, ніж під час ходьби.
- Зростає швидкість споживання кисню. Це посилює метаболічні реакції, збільшує обсяг легень, покращує циркуляцію крові.
- Підвищується густина кісткової тканини, знижується ризик остеопорозу.
Обидва види тренувань при інтенсивних навантаженнях можуть призвести до травм суглобів, переломів, пошкодження сухожиль, перевантаження м’язів. Важливо перед заняттями проводити розминку, а після – виконувати розтяжку та відновлювальні вправи. Починати краще з 15 хвилин, поступово додавати час, щоб організм адаптувався.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
