Більшість психологів і психоаналітиків дотримується думки, що жінки набагато менш схильні до полігамії, ніж представники сильної половини людства. Статистика стверджує, що кожна третя жінка, яка перебуває у шлюбі або в постійних стосунках, невірна своєму партнерові. У чому ж причини такого вчинку з боку берегині сімейного вогнища і що робити, якщо така ситуація все ж сталася?
Причини
Перш ніж говорити про причини такого непростого вчинку, слід зауважити одну важливу річ, яка й відрізняє суть жіночої невірності від чоловічої – це різниця сприйняття самого факту. Переважна більшість чоловіків ставиться до цього явища, як до приємного проведення часу з іншою жінкою, не бачачи такої великої трагедії у трагедії, що трапилася, тоді як представниці слабкої половини людства переважно ретельніше обмірковують цю дію. На момент вчинення зради пані, найімовірніше, давно знає, що подібне трапиться, а в низці випадків навіть чекатиме на це – тобто дії притаманні спершу швидкоплинні думки, а потім – ретельне обмірковування, що в теорії сімейної психології позначається терміном емоційна зрада.
Окремі причини слід розглядати в кожній конкретній ситуації, але є перелік загальних чинників, які мають місце бути незалежно від фактичних обставин ситуації, що підштовхнула жінку до такого неоднозначного вчинку. До них належать: охолодження або неповага з боку партнера, постійна необхідність керувати “човном побуту” самотужки, ігнорування природних потреб, нестабільний (або незадовільний) психологічний клімат упродовж тривалого часу, замовчування незадоволення, проблем і систематичне уникання розв’язання конфліктів, які виникають у парі. Нерідко до цього додається також стороннє втручання з боку батьків, друзів, колег, які висловлюють думку тоді, коли це не зовсім доречно.
Наслідки
Найрадикальнішим і найболючішим наслідком зради, безумовно, є розставання або розлучення. Крім цього пари, які пережили таке непросте випробування, зазначають, що найважчим було аж ніяк не ухвалення рішення про прощення, а налагодження емоційного контакту і довіри з боку безпосередніх учасників стосунків. Сварки, підозри, неможливість адаптації до нових реалій, у яких виникає невідкладна потреба в любові та ласці з одного боку, а бажанням помсти чи відкритої помсти – з іншого, – усе це тяжкі наслідки необачного кроку, що в абсолютній більшості випадків є прямим наслідком домінування емоцій над здоровим глуздом.
Шляхи вирішення
Варто зазначити, що найпростішим виходом із ситуації стане розрив будь-яких контактів, однак це не завжди можливо з практичного погляду. У будь-якому разі спершу слід поговорити і визнати єдиний очевидний факт на момент розмови: усе сталося через відсутність діалогу та нормальної комунікації між двома дорослими людьми, які перебувають у стосунках одне з одним. Потім, з огляду на вищевикладене, можна вирішувати, що робити далі – розлучатися чи все ж таки налагодити взаємодію, тим самим подарувавши своїй родині другий шанс на нове життя.
