Біль у шиї є найпоширенішим регіональним болем після болю в попереку у всьому світі. 1 з кожних 3 людей хоча б раз у житті відчуває біль у шиї.
В останні роки частота болю в шиї також неухильно зростає відповідно до поширення використання мобільних телефонів та комп’ютерів. Хоча біль у шиї зазвичай виникає внаслідок таких факторів, як порушення постави та грижа шиї, вона також може бути провісником багатьох серйозних захворювань.
Не слід недооцінювати біль у шиї, оскільки рання діагностика може врятувати життя при багатьох захворюваннях. При сильних болях пацієнт обов’язково звертається до лікаря. Важливими є біль у шиї, який, незважаючи на лікування, триває довше тижня і часто повторюється. Ці пацієнти обов’язково проходять ретельне обстеження.
Біль у шиї як симптом серйозних захворювань
Болі в шиї не завжди розвиваються через шийний відділ хребта або його структур; захворювання внутрішніх органів грудної клітки, серця або навіть черевної порожнини можуть викликати біль у цій галузі.
До болю в шиї, які розвиваються поза хребтом, відносяться:
- фарангіт;
- ларингіт;
- стенокардія;
- пухлина легень;
- захворювання підшлункової залози;
- камені чи запалення жовчного міхура.
Болі, пов’язані з хребтом, також поділяються на механічні та немеханічні:
- Пухлинні метастази, ревматичні, інфекційні та метаболічні захворювання, а також фіброміалгія становлять немеханічні причини.
- Механічні болі в шиї зазвичай розвиваються через ригідність потиличних м’язів, артриту, неправильну поставу, нетрадиційну фізичну активність внаслідок травм, отриманих внаслідок дорожньо-транспортних пригод, а також через проблеми з плечовим суглобом та суглобами рук.
За допомогою інтервенційних методів “біль” перебуває під контролем
При болях у шиї лікування планується залежно від основного чинника. Наприклад, при м’язовому болю в шиї, що виникає через неправильні рухи, зазвичай достатньо відпочинку, вправ для шиї та міорелаксантів.
При несерйозних грижах шиї, кальцифікації чи міофасціальних болях досягаються успішні результати за допомогою ліків та фізіотерапії. Однак, якщо біль зберігається, незважаючи на лікування, у цих пацієнтів проводиться інтервенційна знеболювальна терапія. Коли все чи частина болю контролюється, проблема вирішується чи покращується загоєння.
Селективна блокада нервового корінця, блокада фасеткового суглоба, внутрішньодискова ін’єкція, симпатична блокада, епідуральна анестезія, епідуральна нейропластика, радіочастотні методи, лазерне введення, нейромодуляція (знеболююча помпа), а при переломі хребта кіфопластика або вертебропластика є одними з інтервенційних методів, які використовуються для полегшення болю.
Метод мікроін’єкції
До методу мікроін’єкції вдаються для зменшення болю пацієнта, особливо при кальцифікації суглобів. Метод мікроін’єкції легко виконується під седативною дією або місцевою анестезією. Пацієнт зазвичай не відчуває болю під час процедури. Коли невелика кількість кортизолу вводиться в суглоб із місцевим анестетиком і радіочастотно вводиться у фасетковий суглоб під час того самого сеансу, біль значно зменшується.
Метод мікроін’єкції, ефект якого зазвичай проявляється відразу після процедури, ефективний від кількох місяців до кількох років. Пацієнт може відновити своє повсякденне життя наступного дня або два пізніше. Метод можна повторювати знову і знову багато років.
Епідуральна ін’єкція
Епідуральна ін’єкція корисна для полегшення болю при невеликих грижах шийки матки, затискання нервів через кальцифікацію або розриви кілець шийних дисків, а також при стенозах проток, які не призводять до здавлення спинного мозку. Метод проводиться під місцевою анестезією чи седацією.
Епідуральні ін’єкції використовувалися протягом багатьох років завдяки сильній протизапальній дії епідуральних стероїдів, оскільки вони зменшують набряк нервової тканини, що знаходиться під тиском, і запобігають запаленню.
Метод, який починається після процедури, забезпечує тривалий ефект. Пацієнт відновлює своє повсякденне життя через день чи два. Епідуральну ін’єкцію можна вводити кілька разів через певні проміжки часу, але зазвичай повторення не потрібно.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
