ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ
Безалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) відноситься до стеатозу печінки, який виявляється або за допомогою візуалізації, або гістологічного аналізу. Цей стан виникає не через вторинні причини, такі як зловживання алкоголем, тривалий прийом стеатогенних препаратів або вроджені моногенні захворювання. НАЖХП характеризується рівнем стеатозу в гепатоцитах менше 5%, що спостерігається при гістологічному дослідженні, або вмістом жиру в печінці, що перевищує 5,6%, за даними МРТ з протонною спектроскопією (1h-MRS) або МРТ з фазовим контрастуванням. НАЖХП, зазвичай асоційована з метаболічним синдромом, підвищує ризик передчасного розвитку атеросклерозу і смертності від серцево-судинних захворювань. Він охоплює безалкогольний стеатоз печінки (NASP; простий стеатоз або легке лобулярне запалення без вторинних причин, що становить мінімальний ризик прогресування до цирозу) та безалкогольний стеатогепатит (NASH; більш важка форма з хронічним гепатитом, балонною дистрофією гепатоцитів, з фіброзом печінки або без нього. Нелікований НАСГ може призвести до фіброзу, цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми).
У 2020 році було внесено пропозицію перейменувати НАЖХП в МАЖХП (метаболічно асоційована жирова хвороба печінки) і спростити її діагностичні критерії. Це передбачає встановлення діагнозу за певними критеріями, без необхідності виключати інші етіологічні фактори, такі як надмірне вживання алкоголю, вірусний гепатит або інші вторинні причини стеатозу печінки.
Основною причиною NAFLD є висококалорійна дієта, багата рафінованими вуглеводами (особливо фруктозою), насиченими жирами та підсолодженими напоями, у поєднанні з недостатньою фізичною активністю, що призводить до надмірної ваги та ожиріння. Інсулінорезистентність, порушення регуляції адипонектину та окислювальний стрес відіграють значну роль у його патогенезі поряд із помітними генетичними факторами.
Основними факторами ризику NAFLD є ожиріння (особливо центральне ожиріння), цукровий діабет 2 типу, дисліпідемія, метаболічний синдром та синдром полікістозних яєчників. Інші фактори ризику включають гіпотиреоз, гіпопітуїтаризм, гіпогонадизм, синдром обструктивного апное сну, стани після панкреатодуоденектомії та псоріаз.
Причини стеатозу печінки
1. Алкоголь
2. Гепатотоксичні сполуки:
– Лікарські препарати: антибіотики (наприклад, тетрациклін, блеоміцин, пуроміцин), цитостатики (метотрексат, L-аспарагіназа), високі дози вітаміну А та інші (аміодарон, естрогени, глюкокортикостероїди, гідразин, саліцилати, вальпроат натрію, варфарин).
– Хімічні речовини: хлоровані вуглеводні, тетрахлорметан, сірковуглець, фосфор, солі барію, гідразин.
– Токсини, що містяться в грибах (?-аманітин).
3. Порушення обміну речовин і фактори харчування:
– Перегодовування, ожиріння, голодування, дефіцит білка (квашиоркор).
– Цукровий діабет.
– Гіперкортицизм.
– Дефіцит цинку.
– Тривале і повноцінне парентеральне харчування (дефіцит холіну і карнітину).
– Гіперліпідемія.
4. Порушення травлення і всмоктування:
– Захворювання підшлункової залози.
– Резекція кишечника.
– Кишкові анастомози (наприклад, юноілеостомія).
– Синдром мальабсорбції.
– Целіакія.
– Неспецифічний ентероколіт (виразковий коліт, хвороба Крона).
5. Вроджені порушення обміну речовин:
– Абеталіпопротеїнемія.
– Хвороби накопичення: ефіри холестерину (хвороба Вольмана), сфінгомієлін (хвороба Німана-Піка), гангліозиди (хвороба Тея-Сакса), глюкоцереброзиди (хвороба Гоше), мідь (хвороба Вільсона-Коновалова), залізо (спадковий гемохроматоз), глікоген (хвороби накопичення глікогену), галактоза, фруктоза, тирозин, гомоцистеїн, фітинова кислота (хвороба Рефсума синдром).
– Вроджені порушення циклу сечовини.
6. Інфекційні захворювання:
– Вірусний гепатит С.
– Блискавичний гепатит D.
– Ендотоксемія.
7. Інший:
– Синдром Рейє.
– Ускладнення вагітності: гостра жирова дистрофія печінки у вагітних, еклампсія, синдром HELLP (гемоліз, підвищений вміст печінкових ферментів і низька кількість тромбоцитів).
КЛІНІЧНА КАРТИНА І ПРИРОДНИЙ ПЕРЕБІГ
Суб’єктивні симптоми НАЖХП часто включають відсутність симптомів; однак можуть бути присутніми втома, загальна слабкість, погане самопочуття та дискомфорт у правому верхньому квадранті живота. Захворювання часто діагностується випадково під час ультразвукового дослідження з інших причин або після виявлення аномальної активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ) у сироватці крові.
Об’єктивні симптоми переважно включають ожиріння, гепатомегалію (менш ніж у 75% пацієнтів) або спленомегалію (менш ніж у 25%), а іноді й інші ознаки портальної гіпертензії.
Фіброз печінки зазвичай прогресує повільно (в середньому, одна стадія за 14 років при НАСГ і 7 років при НАЗП), але приблизно у 20% пацієнтів фіброз прогресує швидко. Хоча ризик цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми у пацієнтів з НАСГ підвищений, основна причина смерті, як правило, пов’язана із захворюваннями системи кровообігу.
