Новонароджені плачуть, коли промокли, зголодніли, втомилися чи перевтомилися надміру. Крики викликають страх, пригніченість тим, що оточує. Якщо немовля нестримно плаче більше трьох годин поспіль кілька днів на тиждень і це триває дуже довго, цілком імовірно, що у нього коліки. Як упоратися з таким станом.
Крім невтішного і надмірно плачучи, нерідко в той самий час, у новонародженого можуть спостерігатися збільшений живіт, виділення газів. В іншому дитина здається нормальною і здоровою.
Точної причини цього явища ніхто не знає. Не виключено, що виникнення колік пов’язане з незрілою або надчутливою системою травлення, газоутворенням через надмірний крик. Причинами можуть бути рефлюкс, важкі пологи, незакінчене формування нервової системи.
Фактором, що провокують коліки, іноді стає дієта мами, яка годує немовля грудьми. Проблемні продукти – гострі спеції, овочі сімейства хрестоцвітих (капусти), вироби із пшениці. Неприємний симптом провокують горіхи, полуниця, часник, кофеїн та алкоголь.
Щоб виключити вплив продуктів, необхідно по одному прибирати їх із раціону та дивитися реакцію немовляти. Це повільний та стомлюючий процес, але корисні практичні кроки, які батьки можуть зробити для дітей..
Мами повинні знати, що коліки не тривають вічно. У більшості немовлят симптоми починають виявлятися приблизно у віці двох–трьох тижнів, пік спостерігається на шостий. Стан значно покращується у 3–4 місяці та завершується до п’ятого.
Коліки не вважаються хворобою і не завдають жодної довготривалої шкоди дитині. Батькам дуже важко, стомливо і тривожно заспокоювати немовля, що плаче, доглядати за ним. Щоб зберегти розсудливість, їм необхідно регулярно робити перерви. Корисно сходити на прогулянку, випити чаю, зателефонувати друзям.
Важливо повідомити проблему педіатру. Він повинен виключити інші можливі причини постійного плачу інфекції – кишкові або сечовивідних шляхів.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
