Успіх роботи колективу великою мірою залежить від керівника. Ще нещодавно начальниками призначали лише чоловіків. Сьогодні все частіше такі посади обіймають жінки. До цього підлеглі ставляться по-різному. Чому жінки віддають перевагу керівникам чоловіків.
Вже з печерних часів взаємини між представниками однієї статі мали свої особливості. Чоловіки займалися видобутком харчування, при цьому їм необхідно було формувати великі групи, у яких підтримувалася ієрархія. Це допомагало уникати хаосу та конфліктів. Сьогодні на таких же принципах збудовано збройні сили.
Жінки історично вважали за краще перебувати в рівних умовах. Між ними нерідко існували родинні стосунки. Іноді складалися зв’язки, засновані на загальних цілях чи взаємовигідному обміні. Жінки мають більше шансів на успіх, якщо мають рівний рівень влади та ресурсів, їх цілі збігаються.
У сучасних умовах існують чіткі розмежування у статусі. Сильні відхилення призводять до конфлікту, руйнують стосунки. Передбачається, що жінки розуміють одна одну на глибшому рівні. Керівники повинні підтримувати співробітниць, а не завдавати їм страждань.
Психологи вважають, що більшість жінок вважають за краще працювати на чоловіків через «синдром бджолиної матки». Це явище, за якого співробітниця, яка обіймає керівну посаду, намагається самоствердитися, завоювати повагу на робочому місці. Щоб її сприймали всерйоз, вона веде себе вороже, жорстко або поблажливо по відношенню до інших жінок. За статус доводиться виборювати. Якщо чоловіки роблять це на кулаках, то жінки надають перевагу психологічній війні. Крім того, важливу роль відіграє конкуренція. Жінкам не подобається, коли їхні однолітки обіймають солідну посаду, краще справляються із справами. Якщо подруга досягла вищого статусу і хвалиться успіхами, це може призвести до напруження, розриву відносин.
Співробітницям складніше працювати з жінкою-начальником, тому що вони не рівні. Їм легше тримати при собі почуття незадоволення та піти на інше місце роботи, ніж з’ясовувати стосунки.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
