Палеонтологи з університету Цюріха (Швейцарія) розібралися в причинах того, що сьогодні більшість видів риб — костисті, а не хрящові. Про це дослідження розповідає сайт (e) Science News.
Усіх сучасних риб біологи ділять на дві великі групи, або інфракласу: хрящових риб (наприклад, акул і схилів) та костистих (наприклад, вугрів та тунців). Як видно з назви, ключові відмінності полягають у будові їхнього скелета. У перших основу кістяка становить хрящова тканина, у других – кісткова. Хрящові риби давніші і колись домінували в морях земної кулі, але потім костисті вирвалися вперед, і сьогодні їхній інфраклас включає набагато більше видів, хижих і травоїдних, які мають різні форми і панують у більшості морських екосистем. Чому так вийшло?
Швейцарські вчені проаналізували великий масив даних з біологічного розмаїття кісткових і хрящових риб у період Пермського і Тріасового геологічних періодів, тобто 300-200 млн років тому. За цей час через різні катаклізми — виверження вулканів, зміни клімату та рівень моря — сталося кілька масштабних вимирань. Найбільше з них сталося якраз на межі Пермського і Тріасового періодів, коли з морів зникло 96% видів живих організмів, що їх населяли.
Костисті риби, на той час нечисленні, пережили масове вимирання з відносно невеликими втратами. А коли ситуація нормалізувалася, змогли розвинути у себе багато нових пристосувань (що стосуються будови щелеп, плавників тощо), які дозволили їм стати надзвичайно різноманітними та численними. У той же час, хрящовим рибам було завдано набагато сильнішого удару, від якого вони згодом так і не оговталися. Акули та скати — ось практично все, що залишилося сьогодні від колись великого інфракласу.
«Наші результати показують, що масові вимирання минулого відіграли ключову роль у розвитку сучасної рибної фауни», — резюмує Карло Романо, постдок з Університету Цюріха та один із ключових авторів дослідження. Питання, чому саме костисті риби змогли так ефективно використовувати нові можливості, залишається відкритим. Можливо, особливості їхньої анатомії дозволяли знайти «приховані резерви» пристосування.
Треба сказати, що й наші дні для риб не найпростіші. У світовому океані підвищується рівень кислотності та знижується вміст кисню, що також у перспективі може призвести до масового вимирання водної фауни. Вже лунають перші «тривожні дзвіночки» — наприклад, суттєве зниження біорізноманіття в Саргасовому морі (північна частина Атлантичного океану).
