Співробітники кількох організацій із групи Національних інститутів охорони здоров’я США (NIH) з’ясували, що норовіруси та ротавіруси, що викликають гастроентерит та інші порушення травлення, у фекаліях ссавців часто розташовані групами у бульбашках, оточених мембранами, подібними клітинним. Ці бульбашки (везикули) набагато ефективніше заражають інші організми, ніж окремі вірусні частки.
У 2015 році з’явилися дані, що поліовіруси (до них відноситься збудник поліомієліту) здатні накопичуватися у везикулах, обернутих ліпідною мембраною, і в такому вигляді інфікувати клітини. Для інших вірусів такий механізм не було показано. Автори нової статті вирішили з’ясувати, чи можуть ротавіруси та норовіруси упаковуватись у подібні мембранні бульбашки. Вони вибрали саме ці організми, оскільки і норовіруси, і ротавірус часто провокують інфекції тонкого кишечника. Ці інфекції, які часто називають кишковим грипом, протікають гостро, часом призводять до загибелі хворих (особливо якщо це люди похилого віку і діти) і вкрай заразні. Причину швидкого та ефективного поширення «вірусів кишкового грипу» важливо знати, щоб запобігати випадкам захворювання.
Дослідники отримали зразки калу людей свиней та мишей, ймовірно інфікованих норо- та ротавірусами. Їх досліджували за допомогою електронного мікроскопа. У фекаліях всіх трьох видів виявили не лише окремі вірусні частинки, а й їх групи, кожна з яких знаходилася в оточеній мембраною бульбашці. Потім вчені заражали культури клітин людини, мишей та свиней різними формами вірусів – вільною та «везикулярною». Друга інфікувала клітини набагато ефективніше за першу.
Зважаючи на все, мембранні бульбашки з вірусами утворюються, коли нові вірусні частинки виходять із інфікованої клітини, але сама вона при цьому не руйнується. Їм дістається частина навколишньої клітини-«господаря» мембрани. Для імунної системи наступної жертви вона не відрізнятиметься від мембрани будь-якої клітини представників того ж виду. Таким чином, везикули з норо- або ротавірусами всередині проходять ротову порожнину, стравохід та шлунок (зараження відбувається, коли людина погано помила руки після туалету або з’їла щось немите) непоміченими. При зустрічі з клітиною внутрішньої вистилання тонкої кишки мембрана везикули зливається з мембраною цієї клітини, і віруси входять усередину.
З отриманих результатів випливає два наслідки. По-перше, вірулентність (здатність до зараження) у ротавірусів і норовірусів насправді вища, ніж її показники в експериментах з інфікуванням клітин окремими вірусними частинками. При цьому препаратів, які були б націлені на знищення везикул із вірусами, поки що немає, і потрібно їх розробити. А по-друге, мембранні бульбашки із збудниками «кишкового грипу» можна зробити ефективними засобами для доставки ліків усередину клітин. Ряд вірусів, зокрема, аденоасоційований вірус та вірус сказу, вже давно і успішно використовуються для зміни геномів клітин піддослідних тварин. При цьому вони модифіковані так, що не викликають інфекції у тих, кому їх запровадили. Після деякого «налаштування» генів ротавіруси та норовіруси теж можуть стати безпечними, і тоді везикули з ними можна буде використовувати як транспорт для необхідних біоактивних молекул.
Матеріали новинного характеру не можна прирівнювати до призначення лікаря. Перед прийняттям рішення порадьтеся з фахівцем.
