Даніель Домбек (Daniel A. Dombeck) і Марк Шеффілд (Mark E.J. Shefild) з Північно-Західного університету (США) досліджували сигнали, що проходять у головному мозку, щоб з’ясувати, чому нейрони щось «пам’ятають», а щось – «Забувають». За допомогою мікроскопа високого дозволу вони заглянули в мозок живої тварини і побачили, що відбувалося в окремих нейронах, коли тварина намагалася орієнтуватися у віртуальному лабіринті. Виявилося, що запам’ятовування значною мірою залежить від дендритів. Стаття про дослідження опублікована в журналі Nature.
Вчені виявили, що, всупереч загальноприйнятій думці, діяльність тіл клітин нейрона та його дендритів можуть відрізнятися. Зокрема, вони зазначили, що якщо під час якоїсь події тіла клітин активувалися, а дендрити не активувалися, то довготривала пам’ять про подію не формувалася. Ймовірно, це означає, що самі нейрони пов’язані з переживанням у реальному часі, а дендрити формують довгострокову пам’ять про пережите.
Є багато теорій про роботу пам’яті, але дуже мало даних про те, як окремі нейрони тварини зберігають інформацію про отриманий досвід, – розповів Даніель Домбек, доцент нейробіології у Weinberg College of Arts and Sciences, який керував дослідженнями. — Тепер ми виявили сигнали в дендритах, які ми вважаємо дуже важливими для навчання та пам’яті. Наші спостереження можуть пояснити, чому деякі переживання запам’ятовуються, інші забуваються».
З іншого боку, звертають увагу вчені, для рутинної дороги на роботу та з роботи потрібна активність мільйонів нейронів — проте нам непросто буде згадати, що відбувалося на шляху додому минулої середи. Постає питання, чому активація нейронів не призводить до запам’ятовування досвіду? Ймовірно, відкриття Домбека і Шеффілда зможе пояснити цю суперечність.
Дендрити — як правило, короткі й сильно розгалужені відростки, які служать головним місцем утворення впливають на нейрон збуджуючих і гальмівних синапсів, які передають збудження до тіла нейрона. Один нейрон може мати зв’язки з багатьма (до 20 тисяч) іншими нейронами. У гіпокампі мозку існують сотні тисяч клітин, що працюють із розташуванням у просторі. До речі, Нобелівську премію з фізіології та медицини цього року присудили якраз за відкриття свого роду GPS у мозку людини, про що свого часу розповідав портал Наукова Росія.
Dombeck та Шефілд отримали перші зображення активності окремих дендритів у таких клітинах. Гіпокамп – частина лімбічної системи головного мозку (нюхового мозку). Бере участь у механізмах формування емоцій та консолідації пам’яті (тобто переходу короткочасної пам’яті у довготривалу).
