Якщо людина носить тісне, незручне взуття, у нього від тертя під шаром шкіри може утворитися бульбашка з рідиною. Причиною виникнення пухирів нерідко стають опіки, інфекції та захворювання. Чи потрібно їх розкривати, як правильно здійснити лікування.
Володарі – це спосіб тіла сформувати пов’язку після травми. Рідина всередині його допомагає запобігти подальшому пошкодженню шкіри, прискорює її загоєння. У більшості випадків розтин або дренування пухиря може призвести до інфекції. Це небезпечно для людей зі зниженим імунітетом, хворих на діабет.
Якщо розкрити пухир все ж таки необхідно, простерилізуйте спиртом маленьку голку. Проколіть край, щоб витекла частина рідини. Намагайтеся зберегти шкіру неушкодженою. Це забезпечить захист нових тканин.
Якщо міхур лопнув сам, слід виключити зараження і діяти таким чином:
- Не прибирайте шкіру, що омертвіла. Вона буде захистом від попадання в рану бруду, сміття та бактерій.
- Дайте рідини стекти природним шляхом.
- Щоб прискорити загоєння, накладіть суху стерильну пов’язку.
Лікування пухиря залежить від причини, яка його викликала:
- Триття взуття, що повторюється, або рукавичок. Накрийте міхур вільною пов’язкою. Виріжте невелику подушечку у формі бублика, щоб пухир перебував у середині, закріпіть її. Для профілактики пошкодження використовуйте взуття, що добре сидить, і рукавички з якісних матеріалів. На ділянки тертя нанесіть порошок чи вазелін.
- Опікові пухирі. Спочатку промийте місце ураження холодною водою. Це зніме біль, зменшить набряк. Накрийте рану стерильною пов’язкою. Уникайте використання вершкового масла, зубної пасти, інших домашніх засобів. Вони можуть спричинити зараження. Якщо опік не загоюється два тижні, зверніться до лікаря. І тут лікування проводить дерматолог. Воно має особливості, що залежать від діагнозу, симптомів, типу збудника хвороби.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
