Все більше людей починають бігати не для схуднення чи підтримки хорошої форми, а для… розслаблення та уповільнення темпу життя. Звучить несподівано?
У школі я, як і багато хто, не надто любила уроки фізкультури, особливо біг, після якого в мене завжди кололо в боці і зникало бажання займатися спортом. У школі нас вчать тому, що важливо пробігти якнайшвидше, будь-яким чином, і ця установка потім переслідує нас і в дорослому житті.
Кілька років тому я вирішила дати бігу другий шанс. Просто одягла кросівки, скачала одну з безкоштовних програм для навчання бігу і вийшла з дому. Виявилося, що якщо бігти не поспішаючи, переходячи на крок, коли втомився, і не намагаючись поставити рекорди швидкості, то це досить приємне та заспокійливе заняття. Звучить парадоксально, але сьогодні саме біг (а не йога, з якою я довго і безуспішно намагалася потоваришувати) допомагає мені сповільнюватися.
Біг замість психотерапії
Коли я тільки починала бігати, я сподівалася, що біг стане для мене чимось на кшталт медитації: допоможе заспокоїти метушні розум і навчить концентруватися на головному. Але регулярні ранкові пробіжки стали для мене набагато більшими — справжньою психотерапією. І, як виявилося, не лише для мене.
Один американський психіатр якось провів експеримент. Групі людей, які перебувають у стані депресії, він запропонував два види лікування: десятиденну програму бігу або курс психотерапії такої ж тривалості. Біг показав себе більш ефективними “ліками”.
А ще один експеримент довів, що 15 хвилин бігу ефективніше за дозу заспокійливу. Звичайно, це не є рекомендацією лікувати психологічні розлади за допомогою бігу, але мені здається, що люди часто недооцінюють ту користь, яку може принести навіть невелике (але регулярне) фізичне навантаження.
Біг допомагає мені зберігати баланс і утримувати рівновагу навіть у найважчі дні. І якщо раніше під час чергової невдачі чи гострого нападу творчої кризи я на пару днів залазила під ковдру та пила чай із печивом, то зараз мені хочеться одягнути кросівки та побігти. Так я роблю. А після пробіжки просто продовжую робити те, що робила, тільки краще ніж раніше. І вчорашні “залишилося пробігти цілих 20 хвилин” перетворилися на “залишилося пробігти всього 20 хвилин”. І якщо я зможу пробігти їх, то я зможу все.
Пробіжка – це один із найпростіших способів щось почати і довести до кінця (як відомо, завершені справи сприяють викиду ендорфінів – гормонів радості). Рідко коли за півгодини чи годину ми можемо зробити щось визначне, але біг — один із найдоступніших способів щодня почуватися героєм.
Повільніше, ще повільніше
На початку цього року я почала займатися з тренером, і спочатку щоразу після чергової пробіжки вона ставила переді мною завдання бігти ще повільніше. Виявилося, що для здоров’я та гарного самопочуття найкорисніше повільний біг на низькому пульсі.
Спочатку мені було психологічно важко бігти повільно (я й так бігаю не надто швидко), часом мене обганяли навіть пенсіонери, які займаються скандинавською ходьбою. Навіть імениті легкоатлети 80% тренувань проводять саме у повільному режимі, щоб потім бігати ще швидше. Ось такий парадокс. Але бувають і тренування, коли треба бігти, по черзі то прискорюючись, то сповільнюючись. Це дуже круте відчуття — бігти на максимальній швидкості, знаючи, що це лише на 100 метрів, а потім будуть відпочинок та уповільнення. У бігу все як у житті.
За свої майже п’ять років занять бігом я зрозуміла ще одну цінну річ: пробіжка — це час, коли я офіційно дозволяю собі бігти, щоб потім не бігти життям. Це мій штучно створений ліміт прискорення, який допомагає мені у своєму темпі робити все інше. Для мене коротке штучне прискорення — ідеальний спосіб для того, щоб сповільнитися. І ефективність моїх занять бігом вимірюється не хвилинами і секундами, а моїм самопочуттям та настроєм після пробіжки.Коли я тільки-но почала займатися з тренером, у звіті після чергового тренування я написала їй, що не змогла довести пробіжку до кінця, оскільки пішов дощ (до цього я бігала тільки в хорошу погоду). На що тренер відповіла промовою, що надихає, про те, що кожне тренування — це цеглинка, з яких у результаті складається (або не складається) результат. А ще розповіла про свій досвід бігу в найрізноманітніших, у тому числі й доволі суворих умовах.
Цього ж дня я вийшла на пробіжку ще раз і пробігла належну кількість кілометрів. Тепер, майже через рік, я не скасовую пробіжку через погодні умови (тільки якщо це не ураган з вітром, що здуває все на своєму шляху), тому що біг навчив мене в тому числі і тому, що не варто чекати ідеальних умов, важливо вміти працювати в тих обставинах, які в тебе є тут і зараз.
Моя знайома Наташа розповідає, як уповільнення в бігу та відмова від гонки за результатами допомогли їй почати помічати зміну пір року та почути саму себе:
“Я почала бігати з конкретними цілями: схуднути, покращити час пробіжки — загалом, отримати якісь результати, але пізніше почала ловити себе на думці, що через зосередженість на ці цілі я втрачаю красу, яка оточує мене під час пробіжки. І коли я сконцентрувалася на самому процесі і стала бігати без надриву, в комфортному для себе темпі, я нарешті помічала зміну сезонів — а раніше могла не помітити, як пролетіло літо, адже велику його частину я проводила в офісі з кондиціонером. /p>
Раніше, якщо я бачила в лісі, наприклад, білочку, я не могла зупинитися і розглянути її: час же йде, через паузу погіршаться показники. Тепер я почала фокусуватися на самому бігу та задоволенні, яке від нього отримую. Я почала розуміти, наскільки мала людина і наскільки потужна природа. Кілька разів я бачила на пробіжці цілу лосину родину, чула тріскання лисиць, бачила сліди кабана, вперше в житті побачила сойку, а якось зустріла зайця — він посидів за метр від мене і побіг далі.
Мені подобається спостерігати за деревами протягом року: як вони скидають листя, а потім знову одягаються. Це створює певний філософський настрій та розуміння того, що в природі все циклічно. Крім того, мені подобається ефект прочистки мозку, який дає біг. Біг допомагає мені справлятися з тривожністю, нав’язливими думками, дає почути і краще зрозуміти себе. У цей час, коли ти знаходишся наодинці з собою та своїми думками, часто викристалізовуються важливі ідеї. Наприклад, я можу вигадати теми для постів або ідеї для нового проекту. Біг допомагає мені робити свої щоденні маленькі подвиги”.
Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.
