Кольська надглибока свердловина була закладена в 1970 році на честь 100-річчя з дня народження Леніна, оскільки в той час багато значущі події приурочували до пам’ятних дат. На відміну від інших надглибоких, ця спочатку проектувалася як свердловина виключно для наукових цілей. Вибір місця буріння був не випадковим: геологічні умови Кольського півострова полегшували проникнення в глибинні шари земної кори. З часом найглибша свердловина в СРСР стала і найглибшою в світі: 6 червня 1979 року вона випередила американську «Берту Роджерс», пробурену у пошуках нафти. А в 1990 році Кольська надглибока досягла позначки в 12262 метра, і з тих пір ні одна свердловина в світі не перевищила цього рекорду.
Зміст статті
Цілі дослідження
Спочатку ставилося чотири цілі надглибокого буріння:
- з’ясування особливостей геологічних процесів, у тому числі рудоутворення, а також дослідження будови архейського підстави Балтійського щита;
- вивчення природи сейсмічних границь континентальної земної кори і розвідка даних теплового режиму надр, наявності на глибині водних розчинів і газів;
- вивчення складу глибинних гірських порід, пошук кордону базальтових і гранітних шарів земної кори;
- удосконалення техніки глибинного буріння, тестування нового обладнання.
Буріння показало, що місце для свердловини було вибрано не дуже вдало: зразки порід, піднятих із глибини 2000 метрів, неподалік від свердловини виходять на поверхню. Разом з тим Кольська надглибока дала багатий науковий матеріал. Температура середовища з глибиною поступово підвищувалася, і на позначці 12 кілометрів досягла значення 220 градусів вище нуля за Цельсієм. Проти очікування, межі між гранітами і базальтами виявлено не було, самі нижні керни виявилися гранітними. Під впливом високого тиску і температури камінь придбав цікаві фізичні властивості. Наприклад, швидко підняті зразки з-за перепаду тисків розсипалися в шлам (дрібні частинки у вигляді піску та пилу), і тільки поступове підняття зберігало структуру граніту в недоторканності, так як знаходиться під величезним тиском газ встигав вийти з мікропор каменю. Дані, отримані в результаті досліджень, виявлялися найчастіше зовсім несподіваними і не укладывающимися в звичну картину будови земної кори.
до змісту ?Історія буріння
Вибір Кольського півострова обумовлений тією обставиною, що там вулканічні породи віком три мільярди років (вік Землі – близько чотирьох з половиною) виходять на поверхню. Приблизно до глибини семи кілометрів буріння йшло відносно спокійно: міцні гранітні породи є однорідним середовищем, не залишає місця несподіванкам. Нижче почалися шаруваті породи, які при проходженні бура стали обсипатися і утворювати каверни (невеликі порожнини). Проходка сповільнилася, але ця обставина не завадила свердловині незабаром стати найглибшої не тільки в країні, але і в світі.
У різний час на базі Кольської надглибокої працювало до 16 дослідних лабораторій, діяльність яких курирував особисто міністр геології СРСР. У 1983 році глибина проходки перевищила 12-кілометрову позначку, і на цьому рубежі було вирішено тимчасово зупинитися: йшла підготовка до Міжнародного геологічного конгресу, який повинен був пройти в 1984 році в Москві. По його закінченні роботи поновилися, але вже в самому початку, 17 вересня 1984 року, сталася аварія – обрив бурової колони. Після її ліквідації буріння було розпочато з позначки 7 кілометрів і за 6 років глибина свердловини збільшилася до 12262 метрів, коли знову стався відрив бурової колони. Свердловину вирішено було законсервувати.
Зараз колишня гордість вітчизняної геології знаходиться в жалюгідному стані. Вирішується питання про остаточну ліквідацію проекту, а споруди та будівлі тим часом поступово руйнуються. Вартість розконсервовування та відновлення – не менше 100 мільйонів рублів у нинішніх цінах. Чим справа закінчиться – невідомо.
до змісту ?«Дорога в ад»
Дорога в пекло – це неофіційна назва самої глибокої свердловини в СРСР, дане їй в одній вигаданої історії. Справа в тому, що процес буріння широко висвітлювався в радянській пресі: ще б пак, це ж прекрасна ілюстрація переваги вітчизняних технологій! Популярність проекту стала причиною появи страшилки з жанру «міських легенд». Нібито бурильники, досягнувши глибини в 14,5 кілометра, натрапили на порожнечі і, зацікавлені їх існуванням на такій глибині, опустили туди мікрофони, які зафіксували людські крики. Температура порожнин становила 1100 градусів за Цельсієм.
Природно, не тільки вчених, але і у будь-якої розсудливої людини подібна інформація викличе лише посмішку. По-перше, остаточна глибина свердловини значно менше зазначеної в легенді, як і документально зафіксована температура. Що вже говорити про порожнині, існуючі при такому величезному тиску, і про наявність акустичних мікрофонів, здатних працювати при температурі вище 1000 градусів! Хоча для філологів ця історія напевно буде цікава як приклад сучасного народного міфотворчості.
Не так давно в пресі з’явилися повідомлення, що пробурені свердловини, довжина стовбура яких більше, ніж у Кольської надглибокої. Рекордсменом тут є свердловина Z-42, розташована в Чайвинском нафтовому родовищі (Сахалін), – 12700 метрів! Так, це дійсно так! Але калуський рекорд не побитий. Справа в тому, що Кольська свердловина бурилася строго вертикально, оскільки завданням учених було досягнення максимальної глибини, а нафтові свердловини на Сахаліні (в тому числі і Z-42) часто буряться під гострим кутом до поверхні Землі – це робиться через особливості місцевої нафтовидобутку. Так що кольський рекорд максимальної глибини поки залишається неперевершеним!
