З приводу аденоїдів у дитини існує кілька думок. Одні лікарі категорично заявляють, що їх треба обов’язково видаляти. Інші ЛОР-спеціалісти запевняють, що з цією неприємністю можна боротися медикаментозно, без операційного втручання. Головне – вчасно розпізнати захворювання і своєчасно приступити до його лікування. А видаляти чи не видаляти збільшувалися мигдалини, допоможе вирішити доктор.
Що таке аденоїди
Аденоїди є найбільш поширеною ЛОР-патологією, яка «має» в основному дітей.
Аденоїди – це глоткова мигдалина, розташована в носоглотці людини і виконує ряд важливих для організму функцій:
- твір лімфоцитів,
- твір клітин імунітету,
- захист слизової оболонки носа і глотки від різноманітних інфекцій, вірусів і мікроорганізмів.
Аденоїди є у всіх дітей. Вони є надійним бар’єром для проникнення в організм інфекцій. Досягається цей ефект за рахунок виробляються в них лімфоцитів, що борються з вірусами та інфекціями. В цей час лімфоїдна тканина аденоїдів запалюється і збільшується в розмірах. А після одужання відновлюється і знову повертається в норму.
Збільшені аденоїди змушують мам малюків серйозно понервувати і похвилюватися: адже про них існує багато міфів і нерідко лякають. Наприклад, вважається, що:
- всі вірусні захворювання виникають саме через скупчилися на мигдалинах хвороботворних мікроорганізмів;
- дитячий хропіння – це прояв дій збільшених аденоїдів;
- ефективно вилікувати аденоїди можна лише оперативними методами;
- аденоїди видалені все одно зростають.
Частково деякі з цих тверджень правильні. Але не варто відразу панікувати. На початкових етапах виявлення гіпертрофії аденоїдів (зазвичай це відбувається у віці від одного до трьох-п’яти років) їх можна успішно лікувати. Неінфекційна патологія у разі своєчасного звернення до педіатра і отоларинголога легко подається терапії медикаментами.
Видалення цієї мигдалини значно знижує імунітет, внаслідок чого значно збільшується ризик виникнення простудних захворювань. Але іноді без оперативного втручання не обійтися.
Це необхідно в тому випадку, коли дитина часто зазнає простудних і вірусних захворювань, в результаті яких лімфоїдна тканина поступово запалюється, розростається і досягає таких розмірів, що закриває носоглотку. І тоді дитина може дихати тільки ротом. А аденоїди перетворюються в постійне джерело інфекції, викликаючи ангіни, бронхіти і навіть астму. У цьому випадку аденотомія (операційне видалення аденоїдів) просто необхідна.
Як розпізнати аденоїди: симптоми
Визначити, чи є у дитини проблеми з аденоїдами можна по ряду симптомів. Приводом для звернення до лікаря за консультацією повинні послужити такі «показники».
- утруднене дихання,
- нежить,
- специфічний кашель,
- зниження слуху,
- часті лор-захворювання,
- ангіни,
- тонзиліти,
- бронхіт.
Так як із-за набряку і запалення мигдалини ніс у малюка перестає «дихати», він дихає ротом.
Із-за того що дитина дихає через рот, він вдихає холодний, неочищене повітря, в результаті швидше «підхоплює » інфекції, що часто хворіє на простудні та вірусні захворювання.
Нерідко збільшені аденоїди провокують появу отиту.
При аденоїдах малюк говорить в ніс, гугнявить.
Нічний дитячий хропіння теж може свідчити про проблеми з аденоїдами.
Приводом для звернення до лікаря також є затримка розвитку, неправильний прикус, порушення слуху, невиразна мова.
Ступеня аденоїдів у дітей
По мірі збільшення аденоїдів і виникають із-за них наслідків фахівці виділяють кілька ступенів захворювання. Їх визначають за станом сошника – невеликий кісткової пластинки, яка є основою носової перегородки.
1 ступінь. Вдень дитина дихає нормально, а вночі утрудненою. У цьому випадку лімфоїдними розростаннями прикрита тільки верхня частина сошника.
2 ступінь. Коли сошник прикритий на дві третини, у малюка виникають проблеми з диханням носом в денний час, а вночі він хропе та сопе.
3 ступінь найскладніша. При ній сошник повністю перекритий. Аденоїди є джерелом інфекції, дихання через ніс стає неможливим. Внаслідок збільшених аденоїдів помітно знижується слух.
Лікування або видалення?
Як правило, перша ступінь гіпертрофії аденоїдів не є показником до оперативного втручання. В цьому випадку достатньо вітамінної терапії, прийому препаратів, що містять кальцій і закапування спеціальних судинозвужувальних крапель в ніс:
- «Виброцил»,
- «Тизин»,
- «Санорин».
Також для лікування аденоїдів призначають такі засоби:
- «Авамис»,
- «Деринат»,
- «Протаргол»,
- «Биопарокс»,
- «Альбуцид»,
- «Коларгол»,
- «Софрадекс»,
- «Нозанекс».
При аденоїдах і їх запаленні рекомендується регулярно промивати порожнину носа розчинами морської солі:
- «Линаква»,
- «Аквалор»,
- «Аквамаріс»,
а також розчинами
- «Мірамістин»,
- «Элекасол»,
- «Фурацилін»,
- «Ротокан».
Добре на цьому етапі допомагають гомеопатичні засоби:
- «Барбарис Комп»,
- «ІОВ-Малюк»,
- «Синупрет»,
- «Лимфомиозот»,
- гомеопатичне назальне масло туї.
Компоненти цих коштів допомагають зменшити вираженість запального процесу в тканинах глоткової мигдалини і допомагають організму швидше впоратися з патологій і попередити розвиток можливих ускладнень.
На першій стадії захворювання необхідно регулярне відвідування фахівця і спостереження за поводженням лімфоїдної тканини, і якщо потрібно, прийом вітамінних, гомеопатичних лікарських препаратів.
Якщо діагностовано друга ступінь збільшення аденоїдів, в залежності від їх розмірів і впливу на можливість вільно дихати носом, лікар може призначити медикаментозне лікування та фізіотерапію, спрямовані на зняття набряку і запалення, очищення порожнини рота, усунення нежитю, зміцнення імунітету.
Якщо ж розміри носоглоткових мигдаликів вище середнього, ставиться питання про їх видалення.
Аденотомія
На третій стадії гіпертрофії глоткової мигдалини аденотомія є найефективнішим методом лікування.
Показаннями для проведення операції є:
- неефективність медикаментозного лікування,
- відсутність або утруднене носове дихання,
- хронічний синусит,
- порушення слуху,
- рецидивуючі запалення середнього вуха,
- запалення аденоїдів до чотирьох і більше разів на рік,
- зупинки дихання під час нічного сну,
- деформація скелета обличчя та грудної клітини.
Операція проводиться в плановому порядку під анестезією в стаціонарних умовах. Триває недовго, в цей же день малюк може відправитися додому.
Для профілактики виникнення ускладнень у післяопераційний період необхідно чітко дотримуватися рекомендацій лікаря:
приймати призначені ліки;
- протягом двох тижнів після операції не займатися фізичним навантаженням,
- протягом 3-4 днів не приймати ванну,
- намагатися не перебувати на відкритому сонці,
- не відвідувати відразу після операції дитячий колектив і місця масового скупчення людей.
