Антон Павлович Чехов по праву займає місце серед кращих класиків російської літератури. Талант автора визнаний літераторами багатьох країн, його твори, відмінні по легкому витонченому складу, переведені більш ніж на сімдесят мов світу, а п’єси довгі десятиліття не сходять з театральних сцен, знаходячи відгук у серці навіть найвибагливішого глядача.
Особистість автора
Щоб зрозуміти, яким був Чехов, життя і творчість письменника найкраще розглянути через призму дитинства та юнацтва Антона Павловича, який сам часто зізнавався, що «в дитинстві у мене не було дитинства». Зібраний і зосереджений вихованець чоловічої гімназії, він з ранніх років відчував потяг до літератури й мистецтва, його вабив і зачаровував театр, з його темним закуліссям і хиткими підмостками, в яких майбутній автор черпав ідеї і натхнення.
Проте тяга до литераторству не завадила Чехову закінчити медичний факультет Московського інституту і влаштуватися повітовим лікарем. Але навіть тоді борг лікувати хворого ліками не міг переважити в драматурга інтерес взаємозв’язку перебігу хвороби пацієнта і стану його душі. Про що якось обмовився його колега Архангельський: «…душевний стан хворого завжди приваблювало його особливу увагу…».
Маловідомі факти з життя Чехова характеризують письменника як особистість яскраву і неабияку:
- на початку письменницької діяльності він підписувався різними псевдонімами;
- на прохання драматурга і з дозволу його величності скульптор Антокольський поставив у Таганрозі пам’ятник Петру I;
- Чехов був колекціонером і збирав поштові марки;
- оповідання «Похмурий ранок» Антон Павлович адресував своєму один – композиторові Чайковському.
Тонкий гумор, властивий натурі письменника, знаходив вихід і в його творах. Наприклад, зустрічні серед звичайних людей смішні і кумедні прізвища рано чи пізно з’являлись на сторінках творів драматурга. Персонажі його дуже багатогранні і неправильним буде ототожнювати героя і автора.
Кращі оповідання Чехова
Перу Антона Павловича належать більше десяти сотень оповідань і п’єс, велика частина з яких вже стала класикою жанру». Відомі й кращі оповідання Чехова це:
- «Нудна історія»;
- «Дуель»;
- «Палата №6»;
- «Людина у футлярі»;
- «В яру»;
- «Дітвора»;
- «Драма на полюванні».
Говорячи про оповіданнях, не можна обійти стороною видатні п’єси: «Вишневий сад», «Три сестри» і «Чайка», настільки улюблені глядачами та театральними акторами. Чехов – яскравий і впізнаваний автор у плеяді російських класиків з абсолютно унікальним стилем написання і легким стилем оповіді.
А які твори цього автора подобаються Вам найбільше? Поділіться своєю думкою в коментарях.
