Цар Іван IV, прозваного Грізним, міг без вагань відправити на страту самого відданого людини – настільки страшила його зрада. Така підозрілість може здатися патологічної, але вона могла мати реальні підстави.
Івана Грозного нерідко порівнюють з Генріхом VIII, але історія, що змушує згадати про долю британського монарха, мала місце в житті його батька Василя III. Так і не дочекавшись спадкоємця від першої дружини Соломонії Сабуровій, великий князь задумався про новий шлюб, і визначальну роль у цьому зіграло поява юної красуні при дворі. На відміну від Генріха, Василю не довелося створювати нову церкву, щоб розлучитися з Соломонией і одружуватися на Олені Глинської – він просто заслав опостылевшую безплідну дружину в монастир. Нещасна була насильно пострижена в черниці під ім’ям Софія.
Рік ішов за роком, а нова велика княгиня не радувала чоловіка звісткою про вагітність. Делікатна ситуація породжувала пересуди. Багато робили закономірний висновок, що не Соломонія була безплідна, а сам великий князь, але говорили й про інше: Бог карає безпліддям князя, сославшего в монастир вагітну дружину. Ходили чутки, що в Покровському монастирі міста Суздаля колишня велика княгиня народила хлопчика Георгія. Не звертати уваги на ці чутки було неможливо, і в Покровський монастир були послані дяки, щоб розібратися в ситуації. Черниця Софія підтвердила факт народження сина , але показати його дяків відмовилася. Пізніше в монастир прибутку бояри. На цей раз черниці повідомили, що немовля Георгій помер, і навіть показали гробницю – невелику плиту без всяких написів.
Досі немає однозначної відповіді на питання, чи існував Георгій, якщо так – то як склалася його доля. Не відав відповіді і Іван Грозний, який знав про цю історію і цікавився нею. Інтерес не був пустим: старший брат, якщо він дійсно був, мав більше прав на престол.
Відповідь повинно було дати розкриття гробниці, що відбулося в 1934 році, але воно лише поставило нові питання. Вчені виявили в гробниці ганчір’яну ляльку в розкішній шовковій сорочці і оздобленою перлинами пелюшки, з якого сипалася земля. Це означало, що гробницю розкривали не перший раз. Враховуючи зацікавленість Івана Грозного в цій справі, він цілком міг дати таке розпорядження.
Звістка про те, що останків дитини в похованні не виявилося, повинно було стати важким ударом для царя – адже це означало, що потенційний суперник десь живе, а може бути, вже почав таємну боротьбу. Це пояснює, чому цареві всюди ввижалися зрадники і вороги.
У цієї історії був ще один болючий для Івана IV момент: в законності його походження почали сумніватися вже сучасники, причиною тому був 20-річний безплідний шлюб його батька із Соломонией, так і з Оленою Глинської від прожив 4 роки, перш ніж народився Іван. Це викликало підозру, що справжнім батьком його був аж ніяк не Василь III. Це питання і багато років після смерті царя піднімався в працях істориків, поки крапку в цьому питанні не поставили радянський антрополог М. Герасимов і експерт-криміналіст С. Нікітін. Перший фахівець у 1965 році відтворив за черепом обличчя Івана Грозного, а другий в 1994 році з того ж методу реконструював зовнішність Софії Палеолог – матері Василя III. Схожість між бабусею і онуком виявилося таким очевидним, що відпали всі сумніви в походженні царя.
