Захворювання характеризується розвитком запалення середнього вуха, причому від інших патологій ексудативний отит відрізняється накопиченням у порожнині органа слуху рідини. Симптоми недуги на перших порах практично непомітні, що ускладнює його своєчасну діагностику і лікування. Патології більше схильні діти, але іноді вона вражає і дорослих. Якщо вчасно не почати терапію захворювання вуха, ймовірно розвиток незворотних ускладнень, аж до зниження або навіть втрати слуху.
Що таке ексудативний отит
Потрібно розрізняти патологію з гострим середнім отитом, є запальним процесом, який запускається інфекцією, проникла всередину і протікає в середньому вусі. Ексудативний отит – це хвороба, що характеризується порушенням відтоку рідини в середньому вусі при відсутності запалення. Протягом патології відбувається без яскраво вираженого больового синдрому, барабанна перетинка залишається неушкодженою, однак гострота слуху починає погіршуватися. Як правило, ексудативний отит хворіють діти 3-7 років.
Дана форма хвороби проходить без яскраво виражених ознак, проте з утворенням спочатку серозного, а після гнійного ексудату в порожнині вуха. По ходу розвитку недуги у хворого починає поступово знижуватися слух і, якщо не почати комплексне лікування патології, може розвинутися приглухуватість третього ступеня. Температура при отиті може або відсутні зовсім, або ж бути субфебрильною.
Симптоми ексудативного отиту
Виявити ексудативну форму отиту складніше, ніж більшість інших вушних захворювань. Основною ознакою розвитку патології є погіршення слуху. Симптоми ексудативного отиту:
- закладеність вуха;
- виникає при повороті або зміні положення голови відчуття руху рідини в вушниці;
- закладеність носоглотки (не обов’язкова);
- зміна чутності власного голосу (відчуття, що говорите, опустивши голову в діжку).
Гострий ексудативний отит
Найчастіше хвороба вражає дітей до 5 років, але іноді рідина накопичується в вушниці також у підлітків, літніх і зрілих людей. Гострий ексудативний отит викликають патогенні мікроби, віруси та грибкові інфекції. Стимулюючим чинником для розвитку хвороби вуха є грип або інша респіраторно-вірусна патологія. Гострий ексудативний середній отит протікає протягом 2-3 тижнів.
Захворювання являє собою гнійне запалення і локалізується в зоні слизової оболонки барабанної порожнини. При прогресуванні патологія поширюється на інші відділи вуха – до равлику, євстахієвої трубі, пр. Запалення вуха залишає після себе спаечную реакцію, яка супроводжується необоротною приглухуватістю і здатна перейти у хронічну, прогресуючу форму.
Хронічний ексудативний отит
Розвиток захворювання супроводжується погіршенням слуху, почуттям закладеності вуха, спотворенням сприйняття звуків, відчуттям тиску з внутрішнього боку ураженого органу, шумом у вухах при русі голови. Хронічний ексудативний отит (інші назви – серозний, негнійний, туботимпанит) є наступною за гострою стадією розвитку патології середнього вуха, що виникає внаслідок тривалого застою рідини в барабанній порожнині.
Тривалий перебіг хвороби дозволяє ексудату застоятися, що веде до незворотних змін і дисфункції органа слуху. В хронічну стадію хвороба переходить через 2 місяці після початку гострого ексудативного отиту. При цьому яке утворюється ексудат стає вся більш в’язким і формує прекрасне середовище для розмноження різних патогенних бактерій. Разом з тим по ходу прогресуванні патології наростає приглухуватість (у маленьких дітей можуть виникнути труднощі в розвитку мови).
Причини ексудативного отиту
Рідина в середньому вусі може почати накопичуватися внаслідок попадання всередину органа слуху інфекції (це буває при запаленні носоглотки з характерним набряканням слизових оболонок). Набряклість євстахієвої труби спричиняє порушення вушної вентиляції, після чого розвивається катаральна форма хвороби. Без грамотного лікування він трансформується в ексудативну форму. З’явився набряк перешкоджає видаленню з барабанної порожнини секрету, який виробляється організмом людини всередині вуха.
Причини ексудативного отиту полягають у підвищеній активності освіти ексудату при початку запального процесу. При цьому вушна порожнина заповнюється густоватой рідиною, в якій можуть розмножуватися різні бактерії, віруси та інфекції. З часом рідина набуває консистенцію густого слизу, а потім гною. Ексудативний середній отит у дорослих та дітей можуть викликати наступні фактори:
- алергічні реакції;
- анатомічні дефекти носа (травма або вроджене викривлення перегородки);
- ослаблений імунітет;
- запалення носоглотки;
- аденоїди;
- різні хвороби (туберкульоз, тиф, тощо);
- потрапляння під внутриушную порожнину води;
- перепад тиску;
- травма вуха;
- продування органу слуху;
- запальний процес в слуховий трубі.
Ексудативний отит у дітей
Як правило, розвивається двосторонній ексудативний середній отит у дітей як наслідок порушеної вентиляції слухової труби. Патології супроводжує вироблення гною і слизу, в деяких випадках дитина відчуває біль. Часто ексудативний отит у дітей розвивається на тлі перенесених респіраторних інфекцій. Прояв хвороби в ранньому віці може викликатися неправильним прийомом антибіотиків, які створили сприятливі умови для розмноження різних збудників захворювань. Факторами, що провокують недугу у дітей, служать:
- ГРВІ;
- риніт алергічного типу;
- зниження захисних функцій організму;
- аденоїди;
- пасивне куріння;
- хронічний синусит;
- «вовча паща».
У дітей перебіг хвороби може відрізнятися, при цьому не завжди недуга супроводжується симптоматикою: до останнього маленькі пацієнти можуть не помічати змін, що відбуваються в їх організмі. Рідина у вусі у дитини тільки в рідкісних випадках викликає відчуття закладеності, а зниження слуху починається, як правило, лише коли захворювання переходить в хронічну стадію. Якщо батьки не помітили змін у стані дитини і не почали лікування вчасно, то через 3-4 роки у малюка може з’явитися стійка форма приглухуватості.
Діагностика ексудативного отиту
Виявити рідину за барабанною перетинкою, як правило, виходить на стадії гострої форми захворювання. При цьому отоларинголог проводить повне дослідження носових проток і вух. Діагностика ексудативного отиту включає аудіометрію, ендоскопію, тимпанометрию. Ключову роль відводять ретельного вивчення слухової функції пацієнта. Зниження гостроти слуху з віком у нормі помірне, при обстеженні проведення звуку повинне бути дорівнює 30-40 дБ. По ходу діагностики може проводиться рентгенографія, при якій виявляється погіршення пневматизацію клітин органу.
Лікування ексудативного отиту
Перед початком будь-якої терапії слід порадитися з лікарем і пройти повне обстеження. Тільки фахівець знає, які методи лікування і препарати потрібні для усунення захворювання. Терапія вушної патології вибирається залежно від стану слуху і самого органу, тривалості перебігу отиту і факторів, які викликали хворобу. Як правило, хворих турбує утруднене дихання, тому терапія обов’язково включає його відновлення (лікування ГРВІ, виправлення носової перегородки, тощо).
Лікування ексудативного отиту у дітей і дорослих, крім того, передбачає усунення непрохідності шляхом катетеризації слухової труби чи інших маніпуляцій. Для цього можуть використовувати такі процедури, як лазеротерапію, ультразвук, магнітотерапію, електрофорез, пр. Щоб видалити ексудат у вусі, для поліпшення прохідності барабанної мембрани призначають пневмомасаж продування по Політцеру. У певних випадках покладено використання антибіотиків або хірургічне втручання.
Антибіотики при ексудативному отиті
Очікуваний ефект антибактеріальної терапії можливий лише при дотриманні всіх рекомендацій лікаря. Лікування патології у дорослих і малюків здійснюється комплексно: антибіотики при ексудативному отиті поєднуються з іншими лікувальними засобами і процедурами. Оскільки часто захворювання супроводжується асептичний запальний процес, антибактеріальна терапія стає не потрібною. Тим не менш, якщо лікар виявив активність інфекції під час діагностики, то лікувальний курс включає прийом антибіотиків типу Амоксициліну.
Операція при ексудативному отиті
Не завжди препарати і фізіопроцедури допомагають усунути скупчення ексудату в вусі. Якщо позитивні результати лікування відсутні, лікар призначає лікування пацієнта хірургічним шляхом. Операція при ексудативному отиті підбирається індивідуально: спеціаліст може направити хворого на процедуру одноразового видалення ексудату з вушної порожнини або на складну операцію до нейрохірурга.
Як правило, при порушенні провідності рідини, пацієнту запропоновано введення шунта в порожнину середнього вуха. Барабанну оболонку при цьому розрізають і крізь неї пускають трубочку, яка залишається в межах органу на певний строк. Завдяки такій процедурі ексудат видаляється і вухо знову має здатність нормально виводити виділяється рідина. Шунт, крім того, надає можливість безболісно і просто вводити препарати типу Отипакса або Дексаметазону прямо в барабанну порожнину.
Електрофорез при ексудативному отиті
За допомогою даного методу лікування лікарські препарати вводяться крізь шкіру. Електрофорез при ексудативному отиті використовується часто, оскільки передбачає застосування зниженого об’єму ліків, при цьому ефективність терапії, залишається високою: введені за допомогою електричного струму розчини засвоюються організмом в рази швидше, ніж при простих ін’єкціях. Процедура не викликає дискомфорту і використовується для лікування як дорослих, так і маленьких діток.
