У новонародженого малюка всі органи, які сполучаються з навколишнім середовищем, є стерильними і заселення бактеріями відбувається тільки в процесі пологів. Для подальшого формування мікрофлори кишечника дитини дуже важливо молозиво і материнське молоко. Однак разом з корисними мікробами проникають в організм грудних дітей і хвороботворні бактерії. Стабільна мікрофлора встановлюється в організмі у грудних дітей приблизно через місяць після народження.
Біфідобактерії і лактобактерії складають 90% дружніх бактерій в кишечнику, 10% – це кишкові палички, стафілококи, стрептококи, пептококи, ентеробактерії та ін.
Лактобактерії – їх метою є контроль над кількістю шкідливих мікробів, щоб воно не перевищувало допустиму норму, вони беруть активну участь при відновленні слизової оболонки дитячого шлунково-кишкового тракту.
Біфідобактерії – їх мета – стимуляція імунітету людини, створення захисту від шкідливих мікробів, які потрапляють в організм людини з їжею, повітрям. Вони беруть активну участь в процесі перетравлювання їжі, розщеплюють складні вуглеводи, сприяють всмоктуванню жиро, вітамінів і заліза.
Бактероиоды і непатогенні кишкові палички – є захисним бар’єром для умовно-патогенних і патогенних бактерій, перешкоджають попаданню їх в організм немовлят, запобігають розвитку кишкових інфекцій.
Шкідливі мікроорганізми, до яких відносяться протеї, стафілококи, стрептококи, дріжджоподібні гриби, і багато інших, завдають шкоди мікрофлорі кишечника, і якщо при створенні для них сприятливих умов, вони починають розмножуватися, то можуть і витіснити правильну, корисну мікрофлору.
Лікарі до цих пір так і не прийшли до спільної думки – дисбактеріоз– це самостійна хвороба, або це симптоми інших порушень. Дисбактеріоз – це стан виникнення в кишечнику надлишку, дефіциту або неправильного співвідношення кількості різних мікробів. Рівновага цих мікробів дуже хитке, особливо в організмі у грудних дітей. Дисбактеріоз кишечника, який виникає у грудних дітей, в більш старшому віці може призвести до дискінезії жовчовивідних проток, гастритом, хронічним дуоденитам, дерматитів, нейродермитам, бронхіальній астмі і багатьом іншим захворюванням. При дисбактеріозі відбувається зниження імунітету дітей, можу виникати тривалі і часті хвороби.
Причини виникнення первинного дисбактеріозу у грудних дітей:
• ранній переклад (до одного місяця) малюка на штучне годування;
• штучне вигодовування з народження;
• прийом годуючою матір’ю антибіотиків або гормональних препаратів.
Причини виникнення вторинного дисбактеріозу:
• захворювання шлунково-кишкового тракту, які призводять до зміни кислотного середовища кишечника (гепатит, гастрит, панкреатит, холецистит, захворювання кишечнику, виразкова хвороба);
• недостатня вироблення травних ферментів, при якій залишки їжі втягуються в процес бродіння, є сприятливим середовищем для зростання шкідливих мікробів;
• зниження тонусу або спазми м’язів кишечника, причиною яких можуть бути психічні або фізичні стреси, операції;
• неправильний, нераціональний раціон харчування. Для грудних дітей – ідеальний варіант – грудне вигодовування, для діток постарше – включення в раціон великої кількості кисломолочних продуктів і продуктів, багатих клітковиною;
• наявність паразитів (глистів) і хвороботворні мікроби (сальмонели, вірусів), що виділяють шкідливі речовини, які знищують корисну мікрофлору;
• прийом антибіотиків або антибактеріальних препаратів, які негативно впливають на мікрофлору кишечника.
Симптоми дисбактеріозу у грудних дітей:
• діарея (пронос). Нормальним стільцем у грудних дітей вважається жовтий, рідкий з білими грудочками. Дефекація відбувається до 7-10 разів в добу малими кількостями, або 1-2 рази на добу великими кількостями. Найчастіше – це 3-5 разів на день. При дисбактеріозі стілець від коричневого до зеленого кольору, зі специфічним неприємним запахом, частий, дуже рідкий;
• втрата ваги, яка відзначається при щомісячному зважуванні дитини;
• втрата апетиту. Дитина їсть мало, без задоволення, часто відригує;
• болі в животику, підвищена примхливість і плаксивість;
• виділення газів, бродіння (бурчання) в животику;
• анемія (встановлюється при заборі крові на аналіз).
Розрізняють чотири ступені дисбактеріозу і їх симптоми:
• Перша ступінь – зниження кількості біфідобактерій і лактобактерій, відсутність зростання негативної мікрофлори. Виникнення у грудних дітей частих ГРЗ, зниження апетиту, відставання від однолітків у наборі ваги.
• Друга ступінь – різко знижується кількість біфідобактерій і лактобактерій, стрімко зростає кількість хвороботворних мікробів. Час від часу у грудних дітей виникає пронос з затхлим запахом і домішкою зелені. Не виключаються нудота і запори.
• Третя ступінь – посилене розмноження хвороботворних бактерій в кишечнику. Виникає хронічний пронос зеленуватого відтінку, в калі з’являються залишки неперетравлених продуктів. Дитину мучать кольки, метеоризм, відбувається погіршення загального стану – зниження апетиту, недокрів’я, поява ознак рахіту, часті і тривалі хвороби, відсутність прибавки у вазі.
• Четверта ступінь – характеризується активізацією розмноження в кишечнику різних шкідливих мікробів (збудників дизентерії, сальмонельозу, кишкової палички), в будь-який момент може виникнути гострий інфекційний процес. З кишечника мікроби розносяться по всьому організму, викликаючи запалення у багатьох органах. Виділяються токсини, які потрапляють в кров і викликають загальні симптоми інтоксикації (слабкість, головний біль, повна втрата апетиту). Пронос набуває гнильний запах, виникає авітаміноз, втрата ваги, анемія, різні розлади нервової системи.
