Слово «статуя» у повсякденній мові можна почути з наголосом на перший, і на другий склад. І не тільки в мові: обидва варіанти вимови можна зустріти і у вітчизняній поезії, в тому числі і класичної. Який же з варіантів є правильним – з наголосом «стАтуя» або «статУя»?
Наголос у слові «статуя»: сучасна і застаріла норми
У сучасній російській мові правильний варіант постановки наголосу в слові «статуя» тільки один – на перший склад (стАтуя). Саме його вказують в якості нормативного всі без винятку довідкові видання. У деяких словниках, присвячених труднощі вимови, варіант наголосу «статУя» навіть окремо обмовляється як помилковий. Наприклад, в авторитетному орфоэпическом довіднику за редакцією Горбачевича, він наводиться з позначкою «неправильно». А в тлумачному словнику Ушакова таке наголос зазначено як застаріле і просторічне.
Справді, наголос «статУя» колись було поширене в російській мові, і вважалося нормативним у XVII-XIX столітті, навіть на початку XX. Саме тому такий варіант акценту можна зустріти в багатьох віршах російських класиків – наприклад, у Пушкіна, Майкова, Некрасова або навіть Гумільова. Втім, Некрасов і Гумільов використовували у своїй творчості обидва варіанти – як стару норму «статУя», так і «стАтуя» з наголосом на «А».
Однак до теперішнього часу в російській мові остаточно утвердилося вимова слова «статуя» з наголосом на перший склад, і саме цей варіант є літературною нормою. А «статУя» використовується або в іронічному, пародійному ключі, або як елемент мовної характеристики персонажа (якщо автор хоче підкреслити його неосвіченість, некультурность).
На який склад падає наголос у слові «статуя» при відмінюванні
Слово «статуя» належить до жіночого роду і до першого схиляння. Наголос на «А» в першому складі буде зберігатися у всіх відмінках як однини, так і множини:
- подивитися на стАтую Свободи,
- любовться стАтуями Літнього саду,
- античні статуї,
- реставрація мармурових стАтуй.
