Почуття провини – це голос нашої совісті? Так, можна, напевно, сказати і так. Совість не притаманна людині з самого народження, вона виховується. І чим більше зароджується і зміцнюється в людині совість, тим гостріше він відчуває свою провину навіть за те, в чому, власне, не винен, але чому він міг би протидіяти.
Совість – основа існування людини в суспільстві. Але чим же пояснюється той негативний зміст, який надають почуттю провини багато людей? Мабуть, в буденних уявленнях плутаються два поняття: почуття провини як голос совісті і невротична вина, уявна, спокута якій неможливо, але яка, тим не менш, терзає людини і змушує його вчиняти дії, що виходять за межі норми. Як і багато сфер людської психіки: любов, патріотизм, творчість, – совість і, відповідно, почуття провини може існувати як гармонійного, повноцінного, так і в збоченій, патологічної формі. І в останньому випадку вина, як правило, виявляється не випливає з порушення людиною власних моральних норм, а нав’язаної ззовні – неправильним вихованням, історично сформованим громадською думкою, помилковою ідеологією.
До невротичній формі почуття провини слід віднести «гріховність» людини, проповедуемую, практично, всіма релігіями. Незважаючи на розроблені ритуали і моральне самовдосконалення, у багатьох релігійних людей, з різних причин, прагнення до особистого спасіння стає гіпертрофованим – і ось для спокутування гріхів застосовуються тривалі пости, носіння верига, самобичування і навіть самоспалення. Почуття провини, придбане дитиною, до якого застосовувалися фізичні покарання («якщо мене б’ють – значить, я поганий»), надалі може знайти вираз в агресії, в антисоціальному поведінці. Жертви сексуального насильства у багатьох суспільствах, замість того, щоб викликати співчуття, часто накликають на себе звинувачення в події («сама винна»), і громадський бойкот, «ганьба» може довести жертву до самогубства.
Всі випадки, коли почуття провини носить невротичний характер, вимагають роботи психотерапевта. Якщо ж вина за вчинені діяння виховує в людині відповідальність, стимулює його до того, щоб не вчиняти подібних дій надалі, то можна говорити про здорової, зрілої особистості, яка володіє справжньою моральністю і здатною ефективно функціонувати на благо суспільства.
