Ревнощі існувала у всі часи, просто якщо раніше за неї билися на дуелях або підсипали в їжу отруту, то зараз не прийнято її демонструвати.
Взагалі, у ревнощів може бути дві причини. По-перше, це страх втратити дорогого вам людини. А по-друге — надмірне почуття власності, коли одна людина вважає себе настільки важливим і значущим, що його партнер стає його власністю, без права мати свою думку чи бажання.
Як і будь-яка інша психологічна проблема, ревнощі — почуття, яке прийшло до нас з дитинства. Це модель поведінки, засвоєна дитиною в процесі виховання. Якщо в сім’ї декілька дітей, то безсумнівно, що вони будуть змагатися між собою, і як наслідок цього, проявляти почуття ревнощів. Якщо батьки дадуть таким дітям достатньо любові й уваги, то вони без проблем переростуть це стан. Інша ситуація, коли батьки проявляють гіперопіку, порушують особистий простір дитини, втручаючись в його особисте життя. Тоді дитина переносить таку модель поведінки в свою сім’ю, і також порушує особистий простір свого чоловіка, позбавляючи його свободи.
Не варто думати, що ревнощі — це прояв любові. Любов – це, насамперед, повага до інтересів партнера, а не вічні підозри, недовіра і скандальні сцени ревнощів. Деякі люди вважають, що час від часу корисно давати приводи для ревнощів. Вони думають, що так зможуть привернути до себе увагу партнера. Але це в корені невірно, адже таким чином, ви підірвете довіру, і відносини стануть тягарем, ваш партнер буде постійно намагатися піймати вас на брехні, шукати скрізь обман. Деякі люди просто не можуть справитися зі своїм почуттям ревнощів. Якщо вас ревнують до всього підряд, спробуйте діяти від зворотного: оточіть партнера турботою так, що він сам почне шукати спосіб відпочити від вас. Іноді буває, що ревнощі є захисною реакцією, коли ревнивець сам змінює, нехай навіть і в думках. Таким чином він намагається виправдати свої вчинки і думки.
Секрет сімейного щастя — дотримання особистого простору в поєднанні з спільним дозвіллям.
