При влаштуванні на нове місце роботи між новачком і начальством зав’язуються тісні робочі відносини, в процесі яких між останніми можуть виникнути розбіжності, а можливо навіть конфлікт.
Звичайно ж, велика частка конфліктів виникає з приводу недостатнього, з точки зору підлеглих, оплати їх праці, а також різних перешкод для кар’єрного зростання окремих, особливо амбітних членів колективу. Але нерідкі випадки прояву менш тривіальні інтересів: коли, наприклад, для молодого співробітника основним стимулом є бажання проявити себе, підвищити свою самооцінку, добре впоратися з поставленим перед ним завданням, важливою для загальної справи, і тим самим сприяти прогресу колективу в цілому.
Такий працівник зазвичай підходить до виконання даного їй завдання творчо, намагається знайти найбільш оптимальні шляхи його розв’язання. Маючи, до того ж, вираженим почуттям індивідуальності, при цьому він часто стикається з тим, що:
1) надану йому ділянку роботи зовсім не такий важливий для організації в цілому;
2) ті прийоми виконання завдання, які рекомендовані йому начальством, неефективні;
3) незважаючи на те, що він вкладає всі сили в роботу, начальство висловлює невдоволення і вимагає все більшої віддачі;
4) начальство вважає себе вправі робити зауваження особистого характеру, а також намагається контролювати поведінку працівника у позаробочий час.
В даній ситуації наростання протиріч, яке може привести до конфлікту, випливає як з об’єктивних, так і суб’єктивних причин. Виявлена співробітником неефективність роботи може бути пов’язана з дійсними недоліками організації праці в даному колективі; відмова керівництва розглядати пропозиції щодо вдосконалення трудового процесу говорить про його консерватизм; ентузіазм співробітника викликає нерозуміння, а то й несхвалення товаришів по службі, бачать єдиний стимул праці у високому заробітку, а також звикли до постійного контролю керівника.
Якщо в колективі склався, приміром, «сімейний» характер взаємин, коли керівник, крім свого прямого завдання регулювання роботи організації, що бере на себе функції духовного «ментора», це викликає неприйняття з боку співробітника, який вважає таку поведінку посяганням на його особисте життя.
