Як відомо, в комп’ютерних системах з ОС Windows на борту для доступу в інтернет використовується система протоколів TCP/IP, що передбачає присвоєння кожному терміналу певного унікального IP-адреси, який ні в однієї машини не повторюється (мається на увазі зовнішній IP). Але сьогодні багато хто все більше поглядають у бік протоколу IPv6. Що це таке, як його включити і налаштувати, зараз і буде розглянуто. Крім того, можна буде побачити суттєву різницю між IPv4 та IPv6, а також дізнатися перспективи впровадження нової технології в недалекому майбутньому.
IPv6: що це таке?
Якщо говорити зрозумілою мовою, IPv6 являє собою вдосконалену версію протоколу IPv4, який був розроблений ще в 70-х роках минулого століття.
В принципі, в плані основних алгоритмів, закладених в систему функціонування IPv6, цей протокол практично ідентичний початкового підходу. Різниця тільки у визначенні та розподілі адрес комп’ютерних терміналів та системі безпеки.
Рядовий користувач при використанні доступу в інтернет в більшості випадків з IP-адресами практично не зустрічається, оскільки за всі процедури встановлення з’єднання відповідає так звана система доменних імен, скорочено позначається DNS. Однак, щоб краще зрозуміти тему: «IPv6: що це таке?», слід розібратися в основних принципах функціонування цього протоколу.
Трохи історії
На зорі розвитку інтернет-технологій був розроблений спеціальний метод ідентифікації комп’ютерних терміналів для швидкого і зручного доступу у Всесвітню павутину. Як тоді передбачалося, кожна машина повинна мати унікальний ідентифікатор, причому такий, який би не повторювався жодного разу.
Мета такого підходу полягала в маршрутизації і передачі даних в Мережі або об’єднаних мережах між серверами та окремими комп’ютерами (наприклад, електронна пошта). Погодьтеся, адже відсилання листа або повідомлення повинна проводитися конкретного адресата. А при двох і більше однакових IP-адреси терміналів доставка може бути здійснена кому завгодно. Тоді ще не було офіційних поштових серверів, а використовувалися протоколи POP3 і SMTP.
Саме в ті роки був розроблений протокол IPv4, що передбачав створення унікального адреси у вигляді чотирьох чисел по 8 біт кожен, що в сумі давало 32 біта. Таким чином, мова йшла про створення близько чотирьох мільярдів жодного разу не повторюваних адрес.
Сьогодні ситуація змінилася, і, як виявилося, протокол IPv4 вже не в змозі генерувати нові адреси. Деякі фахівці стверджують, що він вичерпав свої можливості ще до 2009 року. Тут-то багато вчені уми і задумалися над тим, як розширити основні параметри. Взагалі-то ці розробки у вигляді додаткової надбудови для IPv4 були розпочаті ще в кінці 70-х і тоді отримали назву протоколу ST, потім – ST2, а трохи пізніше – неофіційна назва IPv5. Але ця розробка так і не прижилася, навіть не була взята на озброєння в плані перспективного розвитку. Сьогодні ж вважається, що найновішим та найбільш затребуваним незабаром стане протокол IPv6.
Різниця між протоколами IPv4 та IPv6
Тепер подивимося на основні відмінності між цими двома системами. Найголовніше полягає в тому, що довжина будь-якого IP-адреси складає 128 біт. Відповідно, збільшувати кількість новостворених унікальних ідентифікаторів можна практично до безкінечності.
У той же час IPv4 має досить багато серйозних проблем з безпекою в плані шифрування даних, а також з пропускною здатністю. До того ж у цій системі при тій же передачі інформації спостерігаються досить сильні затримки, що негативно відбивається на роботі деяких мережевих додатків.
При розробці IPv6 все це було враховано, але сам протокол поки широкого впровадження не отримав, хоча і присутній у сучасних операційних системах, але за замовчуванням не задіяний. До всього іншого, ще й не всі провайдери підтримують вихід в Інтернет на цьому рівні. Добре, якщо така підтримка є. В іншому випадку користувач навіть після коректної установки в автоматичному режимі отримає повідомлення про те, що використовується IPv6 без доступу до мережі. Однак навіть якщо цей протокол поки що не використовується, основні моменти його включення і налаштування розглянути все-таки потрібно.
Як включити IPv6 в Windows 7 і вище
Отже, для початку подивимося на зразок системи «сімки» і вище. Обмовимося відразу: якщо, наприклад, в домашніх умовах використовується роутер (бездротовий маршрутизатор), налаштовувати IPv6 для роботи в локальній мережі сенсу немає, хіба що тільки в бік провайдера. А ось якщо кабель включений безпосередньо, тоді – так.
Для початку потрібно перевірити, чи включений протокол в системі. Зробити це можна зовсім просто, ввівши в командному рядку (виклик через cmd у меню «Виконати» або комбінація Win + R) команди ipconfig. Якщо на екрані згадка про IPv6 відсутня, протокол доведеться включити вручну.
Як включити IPv6? Так просто використовувати розділ мережевих підключень у стандартній Панелі управління», але простіше ввести команду ncpa.cpl в тому ж меню «Виконати».
Тепер вибираємо мережу адаптера і входимо в її властивості. Тут слід поставити галочку навпроти назви протоколу, а потім налаштувати його (це буде обумовлено окремо).
Включення IPv6 в Windows XP
Тепер подивимося на XP-версію Windows. IPv6 включити саме в цій системі, в принципі, теж можна через властивості мережних підключень у «Панелі управління», але простіше це зробити з командного рядка, де послідовно прописуються наступні команди:
– Netsh (+ enter),
– Interface (+ enter),
– ipv6 (+ enter),
– install (+ enter.
Задіяння протоколу з «Панелі управління» здійснюється аналогічно вищеописаному випадку.
Автоматична настройка
Тепер подивимося на налаштування IPv6. Інтернет-з’єднання від цього тільки виграє (знову ж таки, налаштування актуальна тільки в тому випадку, якщо провайдер підтримує цей протокол).
У більшості випадків для коректної настройки IPv6 адресу, одержуваний комп’ютерним терміналом, вручну вводити не потрібно. Пов’язано це з тим, що практично всі великі провайдерські компанії мають у власній мережі активний сервер DHCPv6, від якого, власне, і здійснюється присвоєння IP, тобто адресу IPv6 сервер видає певній машині сам.
Таким чином, для найпростішої настройки слід задіяти поля автоматичного отримання IP адреси і адреси DNS-сервера. Якщо ж автоматична настройка неможлива, але є підтримка IPv6, IP-адресу можна отримати в автоматичному режимі, а от значення для предпочитаемого DNS-сервера доведеться вводити вручну. І тут є свої перепони.
Поради по налаштуванню альтернативної конфігурації
Як включити IPv6, вже, мабуть, зрозуміло. Тепер кілька слів безпосередньо про налаштування альтернативної конфігурації.
Як вже говорилося вище, тут головна роль відводиться встановленню правильних значень бажаного і альтернативний DNS-сервера. Для практичного застосування слід прописати наступні дані (наприклад, для сервісів Google):
– Бажаний DNS – 2001:4860:4860::8888.
– Альтернативний DNS – 2001:4860:4860::8844.
Налаштування проксі можна залишити без зміни. У більшості випадків проксі-сервер не задіяний для локальних адрес.
Само собою зрозуміло, що можна використовувати, припустимо, адреси для сервісів Yandex і т. д. Особливої ролі в даному випадку це не грає. Втім, краще всього, якщо така можливість є, дізнатися параметри альтернативної конфігурації у провайдера. Як кажуть, так буде надійніше. Однак, як показує практика, в більшості випадків прекрасно працюють і автоматичні настройки.
Перевірка роботи
Отже, включення і налагодження IPv6 зроблені. Тепер залишається переконатися в тому, що протокол дійсно задіяний і працює без проблем.
Для перевірки підключення використовуємо ту ж команду ipconfig. Після всіх правильно виконаних процедур і налаштувань протокол повинен відображатися на екрані. Якщо задатися метою перегляду адреси, можна просто клацнути на значок мережного підключення в системному треї і вибрати меню стану. Те ж саме можна здійснити з «Панелі управління», де вибирається відповідний розділ мережевих підключень з подальшим переходом до активного з’єднання.
Замість післямови
Ось, коротко, і все, що стосується протоколу IPv6. Що це таке, здається, вже трохи зрозуміло. Як бачимо, і налаштування, в общем-то, не так вже й складні, як це могло б здатися на перший погляд. Всі вони доступні відповідних розділів у «Панелі управління». Правда, в XP краще все-таки використовувати командний рядок.
Як вважає більшість експертів, у найближчі роки відбудеться повний перехід на протокол нового типу, оскільки він має досить великі перспективи, а також більш вдосконалену систему функціонування. Адже якщо подивитися, одними комп’ютерами справа вже не обмежується. Чого тільки складається неймовірно зросла кількість мобільної техніки, а адже для доступу до мережі Інтернет кожного такого девайсу теж присвоюється унікальний ідентифікатор. Так що IPv4 з такою непосильним завданням вже не справляється.
Як вважається, у найближчий час використання мобільних гаджетів зросте ще більше. Ну а впоратися з такою ситуацією якраз і допоможе нова система розподілу адреси на основі протоколу IPv6. Саме за нею майбутнє, тим більше що, у зв’язку зі зростаючою кількістю девайсів, що вимагають підключення до Всесвітньої павутини, мало не в геометричній прогресії, новий протокол має набагато більше можливостей щодо надання адрес, та ще й більшу пропускну здатність.
