У тваринному світі здатність стрімко рухатися, тобто переслідувати жертву або вислизати від хижака, – важливий фактор виживання. Тому і для науковців, і для натуралістів-любителів представляє інтерес вимірювання швидкості, з якою переміщаються ті чи інші звірі та птахи.
Для того щоб визначити це, зазвичай використовують радар, який працює на ефекті Доплера (тобто такий же, як у дорожньої поліції) і анемометр, з допомогою якого визначають швидкість вітру. Цікаво, що швидкість переміщення пернатих у повітрі майже ніяк не пов’язана з їх розмірами – велика ворона літає лише трохи швидше горобця, при цьому сильно поступаючись качці за цим показником.
Є, зрозуміло, суттєва різниця між тим, яку максимальну швидкість може розвинути птах, і тим, як швидко вона літає в звичайних умовах. Коли немає суттєвої необхідності набрати висоту або розігнатися, пернаті намагаються літати нижча і повільніше – так, крім періоду міграції, ніякі птахи, крім яструбів, не долають планку в 150 метрів від землі.
У більшості випадків ширяюча ворона буде прагнути економити сили і тільки переслідуючи когось або рятуючись, вона буде розвивати максимальну швидкість, та й то не завжди по прямій. Високо і прямо – то є максимально зручним для проведення замірів чином – ця птах летить тільки в кінці дня, повертаючись до гнізда.
Максимальна швидкість ворони, виміряна орнітологами в контрольованих умовах, становить 40-50 км/ч. Однак існує чимало спостережень, при яких цим пернатим вдавалося деякий час не відставати, наприклад, від мчаться зі швидкістю 90 км/год поїздів. На жаль, поки що не існує досліджень, які показують, як довго ворона може летіти з такою, судячи з усього, граничної для неї швидкістю.
Якщо виходити із загальноприйнятих даних, то шлях, який вона може подолати за день (десять годин польоту) не перевищує чотириста кілометрів. Дикі качки за той же самий час пролітають як мінімум в два рази більшу відстань.
