Здавалося б, для будь-якої людини, який навчився читати, немає нічого простіше, ніж поділити слова на склади. На практиці ж виявляється, що це не така вже й легке завдання, більше того, щоб правильно виконати це завдання, потрібно знати деякі нюанси. Якщо вдуматися, далеко не кожен зможе дати чітку відповідь на просте запитання: «Що таке склад?»
Так що ж це таке – склад?
Як відомо, кожне слово складається зі складів, які, в свою чергу, складаються з літер. Однак, щоб поєднання букв було стилем, в ньому обов’язково повинна бути одна голосна, яка вже сама по собі може становити склад. Прийнято вважати, що стиль – це найменша виголошується одиниця мови або, простіше кажучи, звук/звукосполучення, промовлене за один видих. Наприклад, слово «я-бло-ко». Щоб його вимовити, необхідно тричі видихнути, а значить, це слово складається з трьох складів.
У нашій мові один склад не може містити більше однієї голосної. Тому скільки голосних у слові, стільки і складів. Голосні є слоговыми звуками (створюють склад), в теж час приголосні – неслоговыми (не можуть утворити склад).
Теорії красномовства
Існує цілих чотири теорії, які намагаються пояснити, що таке склад.
- Теорія видиху. Одна з найдавніших. Відповідно до неї, кількість складів у слові одно кількістю видихів, що проводяться при його вимові.
- Акустична теорія. Вона передбачає, що склад – це поєднання звуків з великою й меншою гучністю. Гласний – більш гучний, тому він здатний як самостійно формувати склад, так і притягувати до себе приголосні, як менш гучні звуки.
- Артикуляторна теорія. У цій теорії склад підноситься як результат м’язового напруги, яка зростає до гласному і спадає у напрямку до приголосному.
- Динамічна теорія. Пояснює склад як комплексне явище, на яке впливає низка факторів, перелічених у попередніх теоріях.
Варто відзначити, що кожна з наведених теорій має свої недоліки, втім, як і переваги, і жодна з них повністю так і не змогла охарактеризувати природу поняття «склад».
Види складів
Слово може складатися з різної кількості складів – від одного і більше. Все залежить від голосних, наприклад: «сон» – один склад, «снт-ві-де-ні-е» – п’ять. З цієї категорії вони діляться на односкладові й багатоскладові.
Якщо в складі слова – більше одного складу, то на один з них падає наголос, і він називається ударним (при вимові виділяється довжиною і силою звучання), а всі інші – безударными.
В залежності від того, на який звук закінчується склад, вони бувають відкритими (на голосний) і закритими (на приголосний). Наприклад, слово «за-вод». В даному випадку перший склад є відкритим, так як закінчується на голосну «а», другий же є закритим через закінчення на приголосну «д».
Як правильно розділяти слова по складах?
Насамперед, варто уточнити, що не завжди поділ слів на фонетичні склади збігається з поділом для перенесення. Так, згідно з правилами переносу, одну букву не можна відокремлювати, навіть якщо вона голосна і є стилем. Однак якщо розділити слово на склади, згідно з правилами ділення, то голосна, не оточена приголосними, буде становити один повноцінний склад. Для прикладу: в слові «ю-ла» фонетично два склади, але при перенесенні це слово розділятися не буде.
Як і уточнювалося вище, у слові стільки складів, скільки голосних. Один голосний звук може виступати в якості складу, але якщо в ньому більше одного звуку, то починатися такий склад буде обов’язково з приголосного. Вище наведений приклад – слово «ма-ла» – ділиться саме таким чином, а не «юл-а». Даний приклад демонструє, як другий голосний «а» притягує «л» до себе.
Якщо в середині слова трапляються кілька приголосних підряд, вони відносяться до наступного складу. Це правило поширюється і на випадки з однаковими приголосними, і на випадки з різними неслоговыми звуками. Слово «про-тча-я-місячний» ілюструє обидва варіанти. Буква «а» у другому складі притягнула до себе поєднання різних приголосних літер – «тч», а «и» – подвійне «пн». З цього правила є один виняток – для непарних неслоговых звуків. Якщо першим в літеросполученні варто дзвінкий приголосний (й, ь, л, м, м, нь, н, рь, р), то він відділяється разом з попереднім голосним. У слові «склян-ка» літера «н» відноситься до першого складу, так як є непарним дзвінким приголосним. А в попередньому прикладі – «про-тча-я-місячний» – «н» відійшла до початку наступного слова, за загальним правилом, так як була парним сонорным.
Іноді буквосполучення приголосних на письмі означають кілька букв, але звучать як один звук. У таких випадках поділ слова на склади і ділення для перенесення будуть відрізнятися. Оскільки поєднання означає один звук, то і роз’єднувати ці літери не слід при поділі на склади. Однак при перенесенні такі буквосполучення розділяються. Наприклад, в слові «і-зжо-га» три склади, однак при перенесенні це слово буде ділитися «изжо-га». Крім буквосполучення «зж», що вимовляється як один довгий звук [ж:], це правило поширюється і на поєднання «ться»/«ти», в яких «мс»/ «тьс» звучать як [ц]. Наприклад, правильно ділити «у-чи-ться» не розриваючи «мс», але при перенесенні буде «вчити-ся».
Як вже було зазначено в попередньому розділі, склад буває відкритим і закритим. У російській мові закритих складів значно менше. Як правило, вони знаходяться лише в кінці слова: «ха-кер». У рідкісних випадках закриті склади можуть опинитися в середині слова, за умови, що склад закінчується на непарний сонорний: «сум-ка», але «бу-дка».
Як правильно розділяти слова для переносу
Розібравшись з питанням, що таке склад, які бувають їх види, і як ділити на них, варто звернути знімання на правила переносу слів. Адже при зовнішній схожості ці два процеси далеко не завжди приводять до однакового результату.
При поділі слова для переносу використовуються ті ж принципи, що і при звичайному поділі на склади, але варто звернути увагу на декілька нюансів.
Категорично заборонено відривати одну букву від слова, навіть якщо це утворює склад голосна. Ця заборона поширюється і на перенесення групи приголосних без гласною, з м’яким знаком або ї. Приміром, на склади «а-ні-ме» ділиться так, а от переносити його можна тільки таким чином: «ані-мо». В результаті при перенесенні виходить два склади, хоча насправді їх три.
Якщо дві і більше приголосних знаходяться поруч, їх можна ділити на свій розсуд: «те-ксту-ра» або «тек-сту-ра».
При парних приголосних, які перебувають між голосними, їх поділяють, крім випадків, коли ці літери є частиною кореня на стику з суфіксом або префіксом: «клас-си», але «клас-ний». Той же принцип стосується приголосної в кінці кореня слова перед суфіксом – від кореня відривати літери при перенесенні, звичайно, можна, але небажано: «київ-ський». Аналогічно – щодо приставки: останню приголосну, що входить до її складу, не можна відривати: «під-повзти». Якщо ж корінь починається з голосної, можна так само відокремити саму приставку, або разом з нею перенести два складу кореня: «без-аварійний», «безава-рийный».
Абревіатури переносити не можна, а ось складноскорочені слова можна, але тільки за складеним.
Азбука по складах
Склад має величезне практичне значення при навчанні дітей читання. З самого початку учні вивчають букви і склади, які з них можна комбінувати. А згодом із складів діти поступово вчаться будувати слова. Спочатку дітей навчають читати слова з простих відкритих складів – «ма», «мо», «му» і подібних, а незабаром задачу ускладнюють. Більшість букварів та методичних посібників, присвячених даному питанню, побудовані саме за цією методикою.
Більше того, спеціально для розвитку вміння читати по складах деякі випускають дитячі книжки з текстами, розділеними на склади. Це полегшує процес читання і сприяє доведенню вміння розпізнавати склади до автоматизму.
Саме по собі поняття “склад” є ще не до кінця вивченим предметом лінгвістики. При цьому його практичне значення важко переоцінити. Адже ця маленька частинка слова допомагає не тільки навчитися читання і правил листи, але й допомагає зрозуміти багато граматичні правила. Не варто також забувати, що, завдяки складу, існує поезія. Адже основні системи створення рим ґрунтуються саме на властивостях цієї крихітної фонетико-фонологічної одиниці. І хоча існує маса теорій і досліджень, присвячених йому, питання про те, що таке склад, залишається відкритим.
