У російських казках і
мультфільмах ведмідь часто виступає добродушним і нешкідливим звіром, не
здатним заподіяти людині шкоди. Однак у реальному житті буває безліч
ситуацій, коли небезпечний ведмідь і людям від нього слід триматися подалі.
Вирушаючи в ліс, потрібно знати, чим небезпечний ведмідь і як вести себе при зустрічі
з ним. Ці знання допоможуть людині залишитися живим і неушкодженим після
зіткнення з твариною.
Бурий ведмідь — це
великий хижий звір з роду ссавців. У природних умовах він віддає
перевагу як рослинній їжі (горіхів, ягід, коренів, травам, жолудям),
так і тваринною (гризунів, жаб, черв’яків, ящіркам). Крім цього ведмідь
є великим любителем меду і риби. Будучи сильно голодним, він може
напасти на домашню худобу.
Ведмеді — хижаки
обережні і зустрічей з людиною намагаються уникати. Але, незважаючи на це,
щорічно в нашій країні сотні людей виявляються покаліченими, загризеними або
розірваними цими лютими мешканцями лісів. Проявити агресію до людини
ведмідь може з різних причин. Найчастіше він нападає в ситуаціях, коли йому
належить захищати себе, своїх дитинчат або видобування від мисливців. Крім цього
ведмідь стає агресивним при пораненні, потрапляючи в пастку, хвороби, під
час гону або хитання, будучи сильно голодним або роздратованим. Небезпека для
людини представляють не тільки дикі, але і приручені звірі. Випадків, коли
жертвою тварини стає людина, яка його регулярно підгодовує, не
так вже й рідкісні.
Дорослі ведмеді
відрізняються неймовірною силою. Ударом лапи вони здатні укласти на землю корову,
а потім з легкістю потягти її з собою в ліс. Не складе для хижака особливої
труднощі витягнути з водойми тушу лося або іншого великого тварини. Міцні
зуби ведмедя перекушують навіть саму товсту кістка, а його пазурі здатні
розпороти черепну коробку своєї жертви. Втекти від розлюченого хижака дуже
складно, так як на невеликих відстанях він здатний розвинути швидкість до 60
кілометрів на годину і в лічені секунди спіткати людину.
Агресію найчастіше
виявляють молоді і повні сил ведмеді. Старі звірі з-за слабкості, хвороб і
давніх поранень намагаються не нападати на людей, а шукають собі більш легку здобич.
Не у всіх регіонах
бурі ведмеді однаково агресивні. Найнебезпечнішими вважаються тварини,
мешкають на японському острові Хоккайдо. Місцеве населення потерпає від їх
нападів практично щодня. Лише трохи поступаються їм по злості бурі
ведмеді, які населяють ліси Далекого Сходу, Південної Бурятії та Східної Сибіру.
Менш агресивні звірі, які живуть в європейській частині РФ, а також в Білорусі,
Середньої Азії, Карпатах і на Кавказі. Але миролюбність хижаків — поняття
відносне, тому зустрічей з ними потрібно уникати навіть у тих регіонах, де
вони рідко нападають на людей.
Найчастіше в лапи до бурим ведмедям потрапляють люди, не знайомі з їх наступальними і оборонними
звичками. Вивчивши звички цього лісового хижака і правила поведінки людини
при зустрічі з ним, можна уникнути сумної долі стати здобиччю тварини.
Коли небезпечні
ведмеді найменше? Відповідь очевидна: пізньої осені і взимку, так як в
жовтні-листопаді вони впадають у зимову сплячку, що триває до квітня. Однак в
холодну пору року в лісі можна наткнутися на ведмедя-шатуна — звіра, який
не зміг накопичити до зими підшкірний жир і не заліг у барліг. Такі хижаки
відрізняються підвищеною агресивністю і заради добування їжі накидаються на все,
що трапляється їм на шляху. Ведмеді-шатуни при пересуванні помітно пошатываются
з однієї сторони в іншу (звідси вони й отримали свою назву), мають вимучений
і досить пошарпаний вигляд. Але, незважаючи на зовнішню слабкість, вони відрізняються
небувалою силою, а голод надає їм особливу агресію. Нерідко шатуни в пошуках
прожитку з’являються поблизу людського житла, нападають на домашню худобу та
людей. Найчастіше вони зустрічаються на Далекому Сході і в Сибіру. Визначити,
чи є поблизу ведмідь-шатун, нескладно. Для цього потрібно уважно
оглянути сніжне покриття в лісі. Якщо на його поверхні будуть помічені
ведмежі сліди, тоді очевидно, що десь поблизу блукає шатун і перебувати
в лісовій зоні небезпечно.
Особливу небезпеку
для людини ведмеді представляють у квітні. Прокинувшись після зимової сплячки,
вони виходять з барлогів в пошуках їжі. Так як знайти їжу в цей час року їм
вкрай складно, вони постійно перебувають в голодному стані, від чого стають
особливо агресивними і здатні накинутися на повстречавшегося їм на шляху
людини. Побачивши ранньою весною на снігу свіжі сліди ведмедя, мисливцю краще не
ходити вглиб лісу, не маючи надійного зброї та досвідченого компаньйона.
У весняні місяці
особливу небезпеку для людей представляють ведмедиці з дитинчатами. Чим молодша
ведмежата, тим зліші їх мати, тому вставати у неї на шляху не варто. По мірі
дорослішання дитинчат агресивність ведмедиці знижується. Найбільш миролюбні
ведмеді восени, коли в лісах багато кедрових горіхів, ягід, коріння та іншої
їжі. Ситий звір може напасти на людину тільки захищаючи себе чи свою
видобуток, а також при пораненні або попаданні в капкан.
Вночі ведмідь спить,
тому зустріти його в цей час доби практично неможливо. Найбільш
висока ймовірність натрапити на хижака з ранку, коли він після пробудження
виходить на пошуки їжі.
При зустрічі з
ведмедем важливо розібратися в тому, наскільки він агресивно налаштований. Стаючи
на задні лапи, звір намагається налякати людину, а значить, навряд чи нападати
вирішиться. Також для залякування подорожнього він може йти з боку в
сторону, кидати на нього косі погляди, гарчати. Якщо ж ведмідь готовий кинутися
на людину, він перестає гарчати, притискає до голови вуха і піднімає на
загривку хутро.
Знаючи, чим небезпечний
ведмідь, люди з давніх часів намагаються уникати з ним випадкових зустрічей. Бурі
ведмеді відносяться до числа особливо небезпечних хижаків, здатних за лічені
секунди покалічити або розірвати свою жертву, тому перш, ніж відправлятися
на полювання в ліс, людині слід вивчити їх звички і звички.
