Деякі вважають, що життя схоже на сходах, а у мене вона з недавніх пір подібна погребу! І дарма кажуть, що самовпевненість – подруга недосвідченість.
Вже чого-чого, а досвіду, хоч житейського, хоч будівельного, мені не позичати, адже все одно сів у калюжу, тобто, якщо точніше, в льох!
А тепер по порядку. Своє нехитре дачне господарство ми з дружиною почали облаштовувати років тридцять тому.
Все, як тоді водилося, вивезли на своєму горбу і зробили своїми руками. І ось, чесно відслуживши не один десяток років. дав дуба (тобто обвалився) наш улюблений погріб. Льох був не самий фасонистый, так собі -партизанська землянка. Але і без нього ніяк.
Тільки я взявся за сокиру та лопату, а дружина мені: «Ні, Феденька, стоп, вистачить з мене нор цих борсучих, хочу пластиковий льох, щоб було все, як у тих. які в шоколаді!» І глянцевий журнальчик, на потрібній сторінці відкритий, мені під ніс рішуче суєт.
А на сторінках цих, ясна річ, такої краси і сили хай-тек, що десь там слабкій жінці встояти. «Так, – думаю, -давно ти. мила, “Казку про рибака і рибку” поета А. С. Пушкіна не перечитувала!” Але вголос нічого не сказав, бо як мудрий чоловік з дружиною не сперечається. Мета поставлена, отже, потрібно рухатися до неї стройовим кроком з бадьорою піснею.
Скоро казка мовиться
На перший погляд, і справді все вражає: здоровенний куб з міцного пластика, на ньому вентиляційний оголовок і люк у такій собі міні-рубці.
А всередині – стильний поличний дизайн, який тільки ьі залишається заповнити смачним і корисним вмістом. Справа начебто нехитра: вирив яму, закатав туди цілком всю конструкцію, люк зовні залишив – і користуйся півсотні років без ремонту! Не гниє, не тече, не обсипається! Не чета моїй землянці, в якій і лисиця зимувати погребує.
На другому етапі я дізнався, скільки коштує пластиковий льох, і потім довго відходив від шоку. Гаразд, думаю, звичайно, дуже дорого, зате на наш вік вистачить. Затягнув ремінь тугіше, цілий рік пенсію відкладав!
Довго діло робиться
Так, скоро тільки казка мовиться, та сама, про рибака і рибку. Загалом, пробив годину, везуть це диво до нас на дачу.
А до того часу вже пішов додатковий витрата: копати котлован довелося вручну – ділянка упорядкований, екскаватор на нього не заженеш. Довелося найняти мужиків! А далі пішло-поїхало, тільки лічильник клацає.
Виявилося, що хоча грунтові води у нас зовсім невисокі, все одно потрібно на дно котловану укласти бетонну плиту, а якщо немає готової плити, то залити це дно розчином, підготувавши опалубку і арматуру. І погріб, коли його кран опустить на плиту, слід негайно до неї плиті надійно прикувати, а інакше по весні поведе-ви прет-заклинить-переклинить і… плакали ваші грошики.
Але це була тільки прелюдія. Виявилося, що однієї плити, жорстко пов’язаної кріпленнями з погребом, мало. Потрібно ще й дно самого пластикового погреби теж залити бетоном! І це. знову ж таки, ще не все: щоб надійно гарантувати цілісність дуже і дуже недешевих пластикових стін, рекомендувалося по периметру зовнішньої бетонної основи пластикового погреби звести ще чотири бетонні стіни!
Льох-він же бомбосховище
Тобто що у нас виходить?
Пластиковий льох без бетонних стін – гроші на вітер! А гроші вже заплачені, і, страшно сказати, які.
Довелося крім опорної плити, заливати ще і стіни. Ну, як ви розумієте, інвестиційна складова споруджуваного об’єкта різко пішла вгору.
Тут я згадував вже не казку про рибака, а радше відчував себе тією бабцею, для якої хитрий солдатів кашу з сокири варив.
А що?
Так і є: купив готовий пластиковий погріб, віддав купу грошей, а довелося побудувати для нього ще й бетонний. З іншого боку, немає лиха без добра – тепер у мене і погріб, і бомбосховище в одному флаконі.
