Кембрійський вибух, який спровокував появу величезної
різноманіття видів рослин і тварин, спричинив за собою і освіта
певних закономірностей, відповідно до яких усі живі організми живуть і по
цього дня. Зокрема, до таким закономірностям біологи відносять і ланцюга живлення
водоймищі, на суші, у повітрі і змішаного типу.
Зараз існує далеко не єдина ланцюг живлення
водойми (як і в інших середовищах проживання), пояснюється це тим, що
початкові вихідні продукти, нижчі в харчовому ланцюжку, можуть споживатися
кількома видами тварин. Основний принцип дії харчового ланцюга полягає
у тому, що з часом здійснюється перенесення енергії, а також речовини в цілому
за допомогою всіх живих організмів, від малих до великих. Так, тварина
(рослина) в харчовому ланцюжку завжди поїдає то, що стоїть у ланці
попередньому (сходинкою нижче). Зазвичай в кожній ланцюжку не більше 6 ланок (дуже
рідко зустрічається 7 ланок, але це виключення з правил), що пояснюється
тим, що величезна кількість потенційної енергії при «переході» від одного
організму до іншого втрачається, розсіюючись в навколишньому середовищі.
Окремо взята харчова ланцюжок зазвичай лінійна і фактично
являє собою перехід від найпростішого тварини до найбільш розвиненого і
пристосованому до виживання в даних умовах в процесі еволюції. Відносини
всередині харчового ланцюжка досить прості: є споживач, є і їжа для
нього, а виживає, очевидно, найсильніший (або більше пристосувався).
Одна ланка харчового ланцюжка – це не окремо взяте
тварина, але цілий вид, який, відповідно, може служити їжею для
іншого виду. Очевидно, що для того, щоб мережа живлення водойми в принципі
з’явилася, необхідні якісь первинні організми, які будуть
поїдатися вже більш розвиненими. Такими є продуценти, і вони інших організмів в їжу не вживають. Ідеальними прикладами продуцентів є водорості
і гриби з рослинами, які використовують для життєдіяльності сонячне світло і
мінерали, що знаходяться в навколишньому середовищі.
Далі мережу живлення водойми розгалужується на величезну кількість
додаткових лінійних мереж, оскільки водоростями, рослинами і грибами
харчуватися може величезна кількість видів тварин. Така розгалужена мережа, що не
одинична, називається трофічною (дуже важливо не плутати поняття харчового ланцюга і
трофічної).
У ланцюзі живлення після продуцентів можуть з’явитися
організми, що відносяться до різних видів: до редуцентам і консументам. До перших
біологи відносять ті організми, що здатні з будь-яких органічних останків
отримувати неорганічні і перетворювати їх на найпростіші органічні (сюди можна
віднести, наприклад, гриби).
Консументы
ж не в стані споживаного органічної речовини витягувати не органічне; в цю групу відносять
більшість існуючих нині тварин (наприклад, риби, ссавці, птахи, рептилії, земноводні і так далі).
Мережа живлення водойми відрізняється тим, що її складові
можуть бути перехідними між іншими середовищами існування: наприклад, водорості
і їх залишки активно споживаються пуголовками, частина яких знищується
бабками, які, у свою чергу, поїдаються трясогузками, службовцями основою
харчування соколов. Перехідною ланкою є бабки. В цьому ланцюзі, що складається з 5 ланок, як видно,
остання ланка – це сокіл, який не вміє витягувати неорганічні речовини; наприкінці свого життєвого циклу він якимось чином потрапить в область живлення грибів і рослин, простягнувшись до найменших
складових (і не важливо, «допоможуть» тут падальщики чи ні).
Іншим перехідним ланкою можуть служити деякі види
черв’яків: вони можуть споживатися в їжу як рибами, що живуть у водоймах, так і
наземними представниками, які в свою чергу вже програють конкуренцію
за місце під Сонцем більш розвиненим представників інших видів.
В прісному водоймищі можна привести в приклад наступну харчову
ланцюжок: першою ланкою йдуть всі ті ж водорості, планктон і коріння рослин,
зламані по яким-небудь причинам. Споживаються представники першої ланки равликами,
личинками та іншими повзаючими; в той же час водорості можуть поїдати
деякими видами риб (ланцюжок вже скорочена, маючи на ланку менше).
У свою чергу згадані тварини другої ланки йдуть в їжу хижакам, які
вже змушені вести нерівний бій за територію з іншими розвиненими конкурентами. При цьому
тут харчова ланцюжок може розділитися також на дві частини, оскільки багатьом
тваринам цього порядку притаманне явище канібалізму, обумовлене
внутрішньовидовою конкуренцією.
При цьому важливий ще і той факт, що іноді хижаки, які стоять
на вершині харчового ланцюга, не гребують перекусити і більш дрібної їжею, «призначеної»
не для них. Яскравим прикладом можуть бути ненажерливі акули, які в силу
відмінних силових характеристик способи не тільки знищувати планктон у величезних кількостях, але і
вихоплювати нерозторопних птахів, що літають поблизу води.
Проте хижаки такого плану можуть стати перехідною ланкою, якщо не будуть уважними при лові черговий
жертви. Так, деякі живляться земноводні як раз-таки великою рибою і
середньої (наприклад, чаплі).
Вчені відзначають основне правило тваринного світу: чим більше
тих чи інших тварин представлено в даному ареалі (області, районі або окремо взятій території), тим більше різноманітних харчових ланцюжків та їх складових, хоча все починаються однаково.
При цьому велика кількість видів тварин, обумовлене необхідністю
виживання з плином часу, фактично дає гарантію існування
життя надалі, оскільки при зникненні одного виду, якісь ланцюжки не
припинять своє існування, а лише зміняться.
