Величезний куля, що світиться, іменований Сонцем, як і раніше таїть безліч загадок. Жоден з апаратів, створених людиною, не здатний досягти його поверхні. Тому вся інформація про найближчої до нас зірки отримана шляхом спостережень із Землі і навколоземної орбіти. Тільки на підставі відкритих фізичних законів, розрахунків та комп’ютерного моделювання вчені визначили, з чого складається Сонце.
Хімічний склад Сонця
Спектральний аналіз сонячних променів показав, що найбільше в нашій зірці водню (73% від маси зірки) і гелію (25%). На інші елементи (залізо, кисень, нікель, азот, кремній, сірка, вуглець, магній, неон, хром, кальцій, натрій) припадає всього 2%. Всі речовини, виявлені на Сонце, є і на Землі, і на інших планетах, що говорить про їх єдиному походження. Середня щільність речовини Сонця — 1,4 г/см3.
Як вивчають Сонце
Сонце — це «матрьошка» з безліччю шарів, що мають різний склад і щільність, у них відбуваються різні процеси. У звичному людському оку спектрі спостереження зірки неможливо, проте в даний час створені спектроскопы, телескопів, радіотелескопів та інші прилади, що фіксують ультрафіолетове, інфрачервоне, рентгенівське випромінювання Сонця. З Землі найбільш ефективним є спостереження під час сонячного затемнення. В цей короткий період астрономи у всьому світі вивчають корону, протуберанці, хромосферу і різні явища, які відбуваються на єдиною доступною для такого докладного вивчення зірці.
Структура Сонця
Корона — зовнішня оболонка Сонця. У неї дуже низька щільність, з-за цього її видно тільки під час затемнення. Товщина зовнішньої атмосфери нерівномірна, тому час від часу у ній з’являються дірки. Через ці дірки в космос зі швидкістю 300-1200 мм. м/с спрямовується сонячний вітер – потужний потік енергії, який на землі стає причиною північних сяйв і магнітних бур.
Хромосфера — шар газів, що досягає товщини 16 тис. км. В ній відбувається конвекція розпечених газів, які, відриваючись від поверхні нижнього шару (фотосфери), знову опускаються тому. Саме вони «пропалюють» корону і утворюють потоки сонячного вітру довжиною до 150 тис. км.
Фотосфера — це щільний непрозорий шар товщиною 500-1 500 км, в якому відбуваються великі вогняні бурі діаметром до 1 тис. км. Температура газів фотосфери — 6 000 оС. Вони поглинають енергію з нижнього шару і виділяють її у вигляді тепла і світла. Структура фотосфери нагадує гранули. Розриви в шарі сприймаються, як плями на Сонці.
Конвективна зона товщиною 125-200 тис. км — сонячна оболонка, в якій гази постійно обмінюються енергією з радіаційною зоною, нагріваючись, піднімається до фотосфері і, охолоджуючись, знову спускаються вниз за новою порцією енергії.
Радіаційна зона має товщину 500 тис. км і дуже високу щільність. Тут речовина піддається бомбардуванню гамма-променями, які перетворюються в менш радіоактивні ультрафіолетові (UV) і рентгенівські (X) промені.
Кора, або ядро, — сонячний «котел», де постійно відбуваються протон-протонні термоядерні реакції, завдяки яким зірка і отримує енергію. Атоми водню перетворюються в гелій при температурі 14 х 10 у 6 степені оС. Тут титанічні тиск — трильйон кг на кожен кубічний див. Щомиті тут перетворюється 4,26 млн тонн водню в гелій.
