З усіх тканин нашого організму найбільш тонко і швидко реагують на різні подразнення, або, кажучи іншими словами, найбільш реактивними, є клітини центральної нервової системи. У клітинах головного мозку в процесі їх діяльності виникають біоелектричні явища, які можна зареєструвати за допомогою спеціального приладу – електроенцефалографії (по-грецьки «энцефалос»- мозок, а «графо»- пишу). Цей метод дослідження функцій центральної нервової системи з’явився в кінці двадцятих років нашого століття.
Щоб зняти електроенцефалограму, необхідні досить складна апаратура і спеціальне приміщення. Внутрішня поверхня його покривається металевими листами, щоб туди не проникали електромагнітні хвилі від рентгенівських установок, телевізорів, атмосферних розрядів, які заважають дослідженню. В такій камері поміщають пацієнта, а записуючий пристрій – електроенцефалограф – поза її.
Біоструми мозку знімають одночасно з декількох точок черепа – з 8, 12, 16, 20 і більше. Все залежить від завдання і від кількості записуючих механізмів електроенцефалографа – кожен записуючий механізм або «канал» може знімати біоструми тільки з однієї точки.
Від поверхні голови біоструми мозку відводяться за допомогою спеціальних електродів-датчиків, щільно прилягають до шкіри черепа. Зазвичай датчики, кожен завбільшки з 10-15-копійчану монету, монтуються в особливий шолом, який надягають на голову пацієнта.
Електричні потенціали з різних точок черепа записуються на широкій паперовій смузі або фотоплівці.
Одержувана электроэнцефалограмма являє собою запис активності клітин кори головного мозку. ЕЕГ – це складна крива, яка складається з різних компонентів компонентів.
Проведені дослідження показали, що електрична активність нервових клітин проявляється у вигляді хвиль. Одні з них отримали назву альфа-хвиль, або альфа-ритму. Частота їх коливань становить від 8 до 13 в секунду.
Різні подразнення центральної нервової системи, наприклад, вплив світла, звуку, а також розумова діяльність пригнічують альфа-ритм, він стає менш вираженим. Настає, як прийнято говорити, депресія альфа-ритму.
Электроэнцефалограмма здорового, сплячої людини майже завжди має і так звані бета-хвилі. Це дрібні зубчики, які роблять лінію альфа-хвиль, як би «ребристою». Частота бета-ритму – від 15 до 35 коливань в секунду. На відміну від альфа-ритму він краще виражений в передніх відділах головного мозку. Нерідко бета-ритм посилюється в момент депресії альфа-хвиль.
На електроенцефалограмі розрізняють також гамма-хвилі, частота яких може доходити до 70-100 коливань в секунду, а також повільні – дельта-хвилі з частотою від 1,5 до 3 коливань в секунду. Кілька частіше ритм у тета-хвиль – 4-7 коливань в секунду. Але, як правило, всі ці хвилі на електроенцефалограмі здорового, сплячої людини не з’являються. Їх виникнення може свідчити про певні зміни в стані головного мозку. Зокрема, повільні коливання, наприклад, дельта-хвилі, з’являються замість альфа-ритму в години сну. Гамма-хвилі – показник надмірного збудження мозку.
Фізіологам вдалося створити электроэнцефалографическую характеристику нормальної діяльності головного мозку. Зараз відомо, яке поєднання різних хвиль на електроенцефалограмі властиво тій або іншій області мозку. Але коли в результаті хвороби його функції порушуються, то на електроенцефалограмі з’являються зміни, що дозволяють лікарю судити про місце і характер ураження мозку, про розвиток хвороби.
Так, по електроенцефалограмі можна скласти уявлення про наявність пухлини в головному мозку. Там же, де нервова тканина зруйнована, наприклад, після крововиливу в мозок, біоструми виявити взагалі не вдається. Нервові клітини в цьому місці відмирають, їх життєдіяльність припиняється, і, отже, зникає джерело енергії, який давав початок електричним потенціалом.
Останнім часом у процесі запису електроенцефалограми використовують додаткові методи впливу на головний мозок, зокрема світлові подразнення. Якщо, наприклад, необхідно дослідити стан слухової області мозку, то включають дозовані звукові сигнали. По електроенцефалограмі можна судити про те, як реагують нервові клітини на ці подразнення.
Досвідчений фахівець по електроенцефалограмі може, що називається, на око визначити сутність наявних змін в діяльності головного мозку. Але, як показала практика, така візуальна (зорова) оцінка часто буває недостатньою. Тому, як правило, для розшифровки електроенцефалограми використовується спеціальний прилад – аналізатор частот, з допомогою якого будь-яка крива на електроенцефалограмі отримує гранично точну цифрову характеристику.
Дослідження біострумів мозку допомагає не тільки в діагностиці, але й дозволяє вирішувати суто наукові завдання. Так, електроенцефалографія підтвердила існування так званих підпорогових впливів на мозок людини. Мова йде про тих подразненнях, яких ми не усвідомлюємо, і які лежать «нижче порога сприйняття органів почуттів. Клітини мозку, наприклад, реагують на такі звукові сигнали, які ми суб’єктивно не чуємо. І ці реакції спеціаліст виразно побачить на електроенцефалограмі.
Розвиток електроенцефалографії тісно пов’язано з успіхами електроніки – науки, що дозволила конструювати високочутливі і підсилюють прилади, здатні реєструвати слабкі потенціали нервових клітин. Зараз біоструми записують не тільки з поверхні черепної коробки. Найтонші золоті електроди вводять в глибинні структури мозку хворого. Записуючи з їх допомогою потенціали нервових клітин, лікарі можуть не тільки визначити місце ураження мозку, але і впливати на болючий процес.
