В наших широтах ця рослина далеко не екзотичне. Калина росте повсюдно, іноді навіть без особливого догляду, на покинутих ділянках, радуючи перехожих своїм білявим цвітінням і яскраво-червоними плодами. Але та калина, до якої ми звикли, це лише одна з представниць свого племені. Всього їх налічується у світі близько двохсот видів і багато досить сильно відрізняються від звичайного, знайомого нам з дитинства, рослини.
У Росії можна без проблем вирощувати близько десяти видів калини. Деякі з них більш вимогливі, але в основному догляд зводиться до боротьби з бур’янами (коли росток ще маленький), періодичному розпушування грунту і поливу за потреби.
Десь із чотирьох років кущ починає плодоносити. І робить це років так до п’ятдесяти. При цьому, якщо за нею добре доглядати, можна отримати до 15 кілограм ягід з одного куща.
Калинові ягоди – не найсмачніші. Але зате в них так багато вітаміну С – ніяка застуда не страшна. А ще – вітаміни, пектини, органічні кислоти і багато інші корисні речовини.
Соком з ягід калини можна лікувати бронхіальну астму і прищі, гастрит, кашель та хвороби нирок. Використовують у народній медицині також квітки, листя і насіння цієї рослини. Збирати плоди краще після перших заморозків. Тоді вони стають менш рясними.
Головний ворог калини – жук листоїд. Завдяки його старанням сьогодні не так вже багато садівників вирощують цей корисний кущ. Щоб знешкодити супротивника, необхідно ранньою весною обрізати верхівки пагонів, де самки найчастіше відкладають яйця. Це найбезпечніший спосіб зберегти на ділянці калину.
Розмножувати її можна живцями або насінням, а також відводами і діленням куща.
