додому Новини Цікаве Один мій день у такий різному Батумі.

Один мій день у такий різному Батумі.

по

29.09.2015

Привіт! Мене звати Тетяна, я живу в Петербурзі з чоловіком і двома синами – старшим Сашею і молодшим Дімою. І це вже далеко не перший мій день тут :-))
Сьогодні я хочу розповісти про 8 вересня 2015, яке я з дітьми провела в Батумі на Чорному морі.

Три з гаком роки тому я опублікувала тут розповідь про одному своєму вдень на море з 9месячным сином Сашею http://odin-moy-den.livejournal.com/791684.html , а зараз хочу розповісти про один свій день на морі вже з двома синами. Самій цікаво було переглянути той свій день, згадати яким крихіткою був старший і порівняти його з молодшим , якому зараз теж майже 9.

Насправді мені просто дуже хотілося показати вам Батумі, тому в пості буде багато міста і мало мене самої :-)
Батумі – один з найвідоміших грузинських курортів. Хоча самі грузини кажуть, що Батумі – це не зовсім Грузія. Я в місті вперше (та й в Грузії теж) і не дивлячись на те, що провела тут 6 тижнів, так досі і не визначилася у своїй думці про нього. Дуже вже він різний і часом зовсім суперечливий. Загалом, дивіться самі :-)

1.Прокидаємося о 8 ранку. Молодший син більш лояльний до мого сну, на відміну від старшого, який любив піднімати нас в 6 ранку.

2. Виглядаю у вікно – яка там погода? Спека і сонце! Отже, плани на пляж в силі! Ми знімаємо квартиру в новій частині міста, тут повним ходом йде будівництво. Коштують готелі, нові багатоповерхові будинки. Новобудови сусідять з ось такими будиночками ще радянських часів (і це ще далеко не найгірший варіант). Одна з фішок – пристроювати до будинку балкони практично у вигляді цілої кімнати. Збоку біля будинку видно триповерхова прибудова – будують капітально, довбають в бічних стінах вікна і все таке. Ще скрізь сушать білизну на мотузках. В Москві та Пітері такого ніколи не бачила (та й білизну, напевно, після вуличної сушіння в столиці довелося б знову прати), навіть в рідному Кисловодську не пам’ятаю таких масштабів.

3. Ще один сусідній будинок. На ньому знову ж добре видно балкони. Повне відчуття, що мешканцям дають можливість самим вирішувати, який у них буде балкон і чи буде він взагалі.

4. Гаразд, у вікно подивилися, тепер вмиватися і снідати. На сніданок вівсянка з фруктами і медом.

5. Поки збираємося на пляж, скайпимся з татом-чоловіком. Він був з нами тут майже 3 тижні, а тепер полетів додому, працювати. Замість нього на підмогу до мене прилітали його мама і сестра.

6. Зібралися, їдемо. У ліфті. Щоб ліфт поїхав, треба в цю коробочку кинути монетку в 5 тетрі. Приблизно 1,5 рубля на наші гроші.

7. Я з хлопчиками. Зліва від мене наш новий будинок, праворуч – балкони, балкони, балкони :-) Малої ігнорує коляску і пересувається тільки в слінгу. Для місцевих слінг в дивину. Дивляться з подивом всі від мала до велика, часом вирішуються навіть спитати, що це мені намотано.

8. Ми живемо в кварталі від моря, йти дуже близько і зручно. Поруч з пляжем готелі, новобудови, ресторани і навіть казино. На цій ділянці практично закінчується активна частина Нового бульвару, хоча сам він тягнеться ще довго аж до самого аеропорту (може і далі, але ми там не були). Мені здається, що бульвар – одна з визначних пам’яток і великих плюсів міста. По-перше, він дуууууууууууже довгий! Я такого довгого бульвару і пляжної лінії не бачила ніде. З-за такої протяжності навіть в пік сезону на пляжі досить комфортно, немає відчуття, що один у одного на головах всі лежать. По-друге, він поділений на різні зони, тому гуляти по ньому цікаво. Дуже багато лавок, фонтанчиків з водою. Ми за відпустку знаходили по Приморському бульвару багато десятків км.

9. Море! Чорне море! Досить спокійне і чисте сьогодні. І тепле! Дітки з радістю купаються, старшого Сашу так просто неможливо витягнути з води. До речі, я від моря чекала гіршого – пам’ятала, що в Болгарії вже до кінця червня море брудне, а тут виявилося дуже навіть добре. Пляж гальковий, тому все в тапках спеціальних. Лежаки і парасольки за 3 ларі (приблизно 90 р).

10. У малюка на морі вже склалася своя програма – першим ділом він йде плавати. Без купання ніякого сну. Воду обожнює, солоних бризок зовсім не боїться. Не дарма, мабуть, і народився у воду.

11. Поплавали, можна і поспати. Я чесно намагалася на щурить очі, але сонце яскраве навіть у тіні, тому вид ось такий млосно-виснажений:-)

12. Старший теж наплавався з бабусею і переодягнувся в костюм, щоб не згоріти на сонці. Поки малюк спить, граємо з Сашею в «угадайки». Він малює, а я вгадую, що саме намальовано.

13. Діма виспався. За майже 2 години лежання на твердому шезлонгу з 9кг вантажу зверху я майже розплющилася, тому хочу піти поплавати. Єдиний спосіб «вийти на волю» – дати дитині кукурудзу. Він за неї Батьківщину точно продасть! Дізнається вже продавців з відрами і якщо бачить – гучно вимагає терміново купити і видати йому початок. Задоволена мордочка.

14. Йду плавати з Сашком. На задньому плані величезні надувні матраци. Прикольно, напевно, на них повалятися.

15. Накупалися, награлися. Дивлюся на годинник – скоро пора йти додому. Це у другій половині вересня ми вже сміливо проводили на пляжі цілий день, а на початку ще занадто активне сонце, тому намагалися в обід вже йти.

16. А ось ще одна особливість Грузії – гарні номери. Тут абсолютно офіційно і за зовсім не великі гроші можна купити собі такий номер, який хочеш. Часто букви складають ім’я власника. Можна, до речі, взагалі тільки літери. Або тільки цифри. Ми з чоловіком один раз бачили машину з номером «1». Просто 1 і все! А власник ауді, здається, дуже любить Петербург. З машинами пов’язаний і один з головних (для мене) мінусів країни – на дорогах твориться жах. І самий свавілля полягає в тому, що пішоходів тут не пропускають взагалі! Навіть якщо пішохід йде на зелене світло по зебрі з коляскою і дитиною – грузини будуть нестися прямо на нього, та ще й сигналити. Це жахливо. Московські дороги просто зразок порядку та ввічливості у порівнянні з грузинськими. Особливо така поведінка вражає, бачачи, як грузини обожнюють дітей. Як можна любити дітей і при цьому нестися прямо на них на переході – мені не зрозуміти. Але враження про країну і «грузинську гостинність» це псує дуже сильно.

17. Вулична замальовка. Взагалі Батумі дуже нагадує Москву 90х.

18. По дорозі додому купуємо фрукти і овочі. Тут смачно! Які помідори!!!! Омномном! А ось кабачків немає! Взагалі! Я була в шоці, коли дізналася – ми їх усією сім’єю дуже любимо.

19. Будинки відразу в душ …

20. …спати! Правда, спить вдень зараз тільки малюк, старший може без сну – нам це на руку, так як тоді в 9 вечора він вже спить, а коли спить вдень, то буде запалювати по півночі.

21. Поки Діма засинає, я читаю або переглядаю свої профілі в соцмережах. Звичайно, читати з телефону не дуже зручно, але що робити.

22. Все, малюк заснув, я тихенько отползаю. Саша грає з бабусею і радіє мені.

23. Обідаємо.

24. Коли малий прокидається, збираємося і їдемо в центр гуляти. Викликаємо таксі. Тут таксі стоять на кожному розі, але якщо викликаєш по телефону, то ціна за лічильником зазвичай на 50% менше, ніж якщо ловиш на вулиці. Середня ціна по місту 5 ларі (150р). Про кондиціонер та дитячі автокрісла можна забути. Круто пощастить, якщо на задньому сидінні хоча б ременем можна пристебнутися.

Починаємо прогулянку від Дельфінарію. Його обов’язково треба відвідати, можливо, навіть і не один раз. Ми були тричі. Дуже сподобалося. Квиток 15 ларі (450 р), діти до 10, здається, безкоштовно, але і без місця.

25. Парк 6 травня. Раніше – Піонерський. Невелике озеро в центрі. Можна порибалити або покататися на човнику. Зліва дві вежі готелю Hilton

26.У парку є міні-зоопарк. Одна його частина – з пташками і мавпочками – платна. Квиток 2 ларі (60р).

27. Інша – з оленями, поні, зебрами і кенгуру – безкоштовно.

28. У парку є кілька дитячих атракціонів за смішними цінами – 50 тетрі (15 р.) На набережній атракціони в 6 разів дорожче. Саша катається! Ну і знову ж – балкончики, балкончики ))

29. А Дімон пасеться на травичці ))

30. Колонада з мамою-льотчицею в одного з входів в парк. Від неї йде вулиця Абашидзе, за якою можна дійти площі Європи і далі до порту. На ній же багато різних магазинчиків, кафе. Тут вже починається історичний центр, яким дуже цікаво гуляти.

31. Але ми підемо по іншій вулиці – Руставелі. Центр теж всі активно будується і перебудовується.

32-34. Архітектурно Батумі – це повний сюр. Будівлі є дуже гарні, дуже цікаві, але якось зовсім не поєднуються один з одним.

35. Фонтан Нептун і Драматичний театр.

36. Місцева собачка. Вони тут все чипованые.

37. Ще трохи вулиці Руставелі і висотка.

38. За К. Гамсахурдія доходимо до площі Європи.

39. Статуя Медеї на ній. Кажуть, слово «медицина» пішло саме від імені Медеї. А ще кажуть, що президент Саакашвілі так хотів в Євросоюз, що всіма способами намагався показати, що Грузія – справжня частина Європи і ось навіть як символ союзу Грузії і Європи поставив тут статую Медеї з золотим руном.

40. Одна з чудових ідей міста – ось такі тумби з історичними фотографіями даного місця. Відмінно підійшло б і Москві і Петербургу!

41. Фонтан на площі Європи. Дитяче щастя ))

42. Йдемо далі К. Гамсахурдія. Вірменська церква. Ми заглянули і потрапили на вінчання! Дуже красиво. Взагалі, церков в місті дуже багато. І багато будується. Грузини дуже серйозно ставляться до релігії. Коли бачать церква – більшість відразу хрестяться.

43. Питний фонтанчик. Диво в жаркому кліматі. Воду в Грузії можна пити прямо з-під крана. Не Боржомі, звичайно, але хороший.

44. Просто старий будиночок. Шкода, що фотографія не передає чарівність. Та ще й фотографувала я більшу частину з дитиною на руках, а це не сприяє високої художньої цінності знімка :-)

45. Площа Пьяцца! Нам дуже сподобалося це місце. Справжній шматочок Європи, Італії. Заодно дивимося на годинник – 18.40

46. Навпаки Пьяцци російська православна церква. Шкода, що сонечко сховалося. При яскравому світлі купола дуже красиво блищать.

47. Чи То будинок, чи то готель. Я б тут пожила :-)

48. На Пьяцце проходять безкоштовні концерти кожен вечір. Правда, ось ці ряди стільців не завжди. Закрили дуже красивий мозаїчна підлога (((

49. Сідаємо перекусити. Ну і себе красивих показати.

50. На Пьяцце три ресторани. Кухня європейська, але не можна ж весь час є одні хачапурі і хінкалі :-) До того ж тут хороше обслуговування. На жаль, більшість місцевих закладів, особливо туристичних, з дуже поганим сервісом. Годують смачно, обслуговують – жахливо. Ще на Пьяцце відмінна сувенірна крамниця з класними нетривіальними магнітами.

51. Вечерю. Обожнювані Сашею смачні млинці залишилися за кадром.

52. Повечеряли, послухали музику, потанцювали, пора і далі гуляти. Годинники показують 19.45

53. Нічний старе місто теж красивий.

54. Якщо б не машина і сучасний одяг у чоловіків, то цілком можна було уявити, що на дворі 19 століття.

55. А поруч – бутіки грузинських дизайнерів.

56. І ось такий будинок на перетині Абашидзе і К. Гамсахурдія.

57. Доходимо до світломузичного фонтану (не плутати з танцюючим) в парку поруч зі Старим бульваром.

58. Цікава вежа. Я так і не з’ясувала, що це.

59. Дитячий майданчик на бульварі. Дуже хороша. Дітки її полюбили.

60. Ще один бич Грузії – куріння. Курять всі і скрізь! На дитячих майданчиках теж. Обкурюють своїх дітей з голови до ніг. І не бачать в цьому нічого такого.

61. Вид з пірсу Pier Batumi. Хитромудра вежа, схожа на ДНК – це Вежа грузинського алфавіту. Тут багато ресторанів, дитячих атракціонів (тих, які дорожче в 6 разів).

62. Різнокольорові ліхтарики.

63. Вечірній Старий бульвар.

64. Одна з композицій на бульварі. Взагалі видно, що дуже старалися зробити місто цікавим для туристів.

65. А ось цей восьминіг стоїть тут уже кілька десятків років. І навіть потрапив у кадр «курортного епізоду» у фільмі «Любов і голуби». До речі, на пляжі тут і любов, і голубів достатньо )))

66. Старий бульвар переходить в новий. На озері Ардагани щовечора о 21.00 починається вистава танцюючих фонтанів. Приголомшливе! З видеопроекцией! Фотографія не передає, повірте на слово, а ще краще – подивіться самі!