Все, я думаю, вже бачили всілякі пости про оновлених московських вулицях. В рамках програми “Моя вулиця” видозмінюються Мала Бронная, Спиридоновка, Тріумфальна площа, М’ясницька, Велика Ординка, Чернігівський провулок і так далі…
Але мені ж мало зробити черговий огляд. Не за статусом! Писати в сотий раз про плиточку і водостоки? Нєє… Я вирішив зробити реконструкцію з реконструкції. Трошки розповісти про історичних осіб, з якими пов’язані ці місця. Як якщо б вони жили сьогодні. У часи Zara, платних парковок, Абетки смаку, велодоріжок і Яндекс-Таксі… Це як в чудовій пісні Окуджави:
Минуле не можна повернути… Виходжу я на вулицю
і раптом помічаю: у Арбатских воріт
візник варто, Олександр Сергійович прогулюється…
Ах, завтра, напевно, що-небудь станеться!
В ефірі повчальна рубрика “Знай своє місто!!”. Праця це дуже великий, і тому мною охоплений зовсім маленький шматочок Москви. В принципі я постарався зробити все ілюстрації самодостатніми по інформативності. Так що не думаю, що мій текст тут дуже потрібен. Але раптом це відкриє для вас якісь “життєві” історичні відомості з циклу “гігантське спадщина і злидні у фіналі”: в якому стані помер архітектор Шехтель, що стало з меблями з особняка Рябушинського, акторська доля Євгена Моргунова… Чіпляєшся за якісь прізвища, заглиблюєшся в надра Вікіпедії, і все, не витягнути – до того захоплююче!
Вулиця Мала Нікітська починається з посольства Тунісу. Сам особняк колись займав Лаврентій Палич Берія.
Через дорогу на невеликий час оселився Чайковський, а перейшовши вулицю – нині неіснуючої церкви Св.Георгія Побідоносця він повінчався.
Минаючи будинок тестя Пушкіна, “літературний” будинок Ростових з “Війни і миру”, в якому потім “оселився” Фандорін, наближаємося до найвідомішого особняку Рябушинського, що знаходиться на іншому кінці Малій Нікітській. Тут до своєї смерті жив Гіркий. Незрозуміло, чому на його фасад винесена меморіальна табличка про зустріч Горького саме з французьким письменником Ромен Роланом, адже в той час особняк був центром літературного і культурного життя столиці. Хоча Роллан – письменник грандіозний. Я читав, я знаю!
А про помпезність самого особняка Горький не раз говорив: “Величаво, грандіозно, посміхнутися не на що”…
Звертаємо на Спиридоновку. Тут вже більше представників 20 століття. Жуков, Шульженко, Фурцева… Вулиця “облагородилася” лавками, ліхтарями, все тими ж велодоріжками, змінилося покриття…
Якийсь час Спиридоновка називалася на ім’я письменника Олексія Толстого, що жив на її вигині в бік Малій Нікітській. Тим Буратиной, якого ми знаємо, ми зобов’язані саме Толстому. Він спочатку хотів зробити точну копію-переклад казки Колодій, але потім плюнув і почав все писати по-своєму.
А це вже Мала Бронная. Будинок номер 6/2 по цій вулиці був прямо-таки напханий знаменитостями.
Галича я відкрив для себе завдяки “перепевкам” його пісень Андрієм Макаревичем в альбомі “Хмари”. Хто з молодих взагалі знає пісні Галича?
Виходимо на Велику Никитскую і рухаємося до Кремля. Здається, що якщо гуляти тут в колишні часи, то натрапляти на історичних персонажів на кожному кроці. А зараз, скільки не ходив тут – нікого не зустрічав. Мені завжди цікаво: хто з нинішніх “селебріті” залишиться в історії як Шаляпін, Єсенін, Пушкін? Кого “врятує” час?
petr lovigin, 2015
А вулиці – вулиці дійсно зроблені красиво, зручно і затишно. Шкода, що у мене не було можливості зробити хоч одну подібну “реконструкцію” з “оновленим” вечірніми вулицями.
Я вже неодноразово писав, що мені дуже подобаються відбуваються з Москвою зміни. Щось від тієї старої Москви, за якої всі ми так сумуємо (особливо лимитчки і ті, хто ніколи не жив в ній))) ми звичайно від таких змін втрачаємо. А скиглії і скептики… так вони будуть завжди.
