Козак — це хто? Історія козацтва

У процесі історичного розвитку будь-якого народу виникали моменти, коли певна етнічна група відокремлювалася і тим самим створювала окрему культурну верству. В одних випадках такі культурні елементи співіснували мирно зі своєю нацією і світом в цілому, в інших – боролися за рівне місце під сонцем. Прикладом такого войовничого етносу можна вважати таку прошарок суспільства, як козаки. Представники цієї культурної групи завжди відрізнялися особливим світосприйняттям і дуже гострою релігійністю. На сьогоднішній день вчені не можуть розібратися, чи є ця етнічна прошарок слов’янського народу окремою нацією. Історія козацтва сходить до далекого XV століття, коли держави Європи загрузли в міжусобних війнах і династичних переворотах.

Етимологія слова «козак»

Безліч сучасних людей має загальне уявлення про те, що козак – це воїн або ж тип воїнів, які жили в певний історичний період і боролися за свою свободу. Однак таке трактування досить суха і далека від істини, якщо враховувати ще й етимологію терміну «козак». Існує декілька основних теорій походження цього слова, наприклад:

— тюркська («козак» — це вільна людина);

— слово походить від косогов;

— турецька («каз», «козак» означає «гусак»);

— слово походить від терміна «козари»;

— монгольська теорія;

— туркестанська теорія — про те, що це назва кочових племен;

— татарською мовою «козак» — це воїн авангарду в армії.

Існують і інші теорії, кожна з яких абсолютно по-різному пояснює це слово, проте можна виділити найбільш раціональне зерно з усіх визначень. Найпоширеніша теорія говорить, що козаком був людина вільна, але озброєний, готовий до нападу і бою.

Історичне походження

Історія козацтва починається в XV столітті, а саме з 1489 року – моменту першого згадування терміну «козак». Історичною батьківщиною козацтва є Східна Європа, а точніше, територія так званого Дикого поля (сучасна Україна). Слід відзначити той факт, що в XV столітті названа територія була нейтральною і не ставилася як до Російського Царства, так і до Польщі. В основному територія «Дикого поля» піддавалася постійним набігам кримських татар. Поступове заселення на ці землі вихідців як з Польщі, так і з Російського Царства вплинуло на розвиток нового стану – козаків. По суті, історія козацтва починається з моменту, коли звичайні люди, селяни, починають обживати землі Дикого поля, при цьому створюючи власні самоврядні військові формування, щоб відбиватися від набігів татар та інших народностей. Вже до початку XVI століття козацькі полки перетворилися на потужну військову силу, яка створювала великі труднощі сусіднім державам.

Створення Запорізької Січі

Згідно з історичними даними, які відомі на сьогоднішній день, перша спроба самоорганізації козаками була зроблена в 1552 році волинським князем Вишневецьким, більш відомим як Байда.

Він за свої кошти створив військову базу, Запорізьку Січ, яка розташовувалася на острові Хортиця. На неї протікало все життя козаків. Розташування було стратегічно зручним, так як Січ перекривав прохід татар з Криму, а також знаходилася в безпосередній близькості до кордону Польщі. Більш того, територіальна прихильність на острові створювала великі труднощі для штурму Січі. Хортицька Січ проіснувала недовго, тому що в 1557 році її зруйнували, проте аж до 1775 року подібні укріплення будувалися з одного й того ж типу – на річкових островах.

Спроби підкорити козацтво

В 1569 році утворюється нове литовсько-польська держава – річ Посполита. Природно, цей довгоочікуваний союз як для Польщі, так і для Литви був дуже важливий, а вільні козаки на кордонах нової держави діяли врозріз з інтересами Речі Посполитої. Звичайно, подібні укріплення служили відмінним захистом від татарських набігів, однак вони були зовсім не контрольовані і не рахувалися з авторитет корони. Таким чином, в 1572 році король Речі Посполитої Сигізмунд II Август видає універсал, яким регламентував найм на службу корони 300 козаків. Вони були записані в список, реєстр, що зумовило їх назву, – реєстрові козаки. Подібні підрозділи завжди знаходилися в повній бойовій готовності, щоб максимально швидко відбивати набіги татар на кордони Речі Посполитої, а також пригнічувати періодично виникають повстання селян.

Козацькі повстання за релігійно-національну незалежність

З 1583 по 1657 рік деякі козацькі ватажки піднімали повстання, щоб звільнитися від впливу Речі Посполитої та інших держав, які намагалися підкорити землі ще не сформувалася України.

Найбільш сильна тяга до незалежності почала проявлятися серед козацького стану після 1620 року, коли гетьман Сагайдачний разом з усім запорозьким військом вступив у Київське братство. Подібна дія ознаменувало згуртованість козацьких традицій з православною вірою.

З цього моменту битви козаків несли не тільки визвольний, але ще й релігійний характер. Зростаюче напруження між казацтвом і Польщею призвело до знаменитої національно-визвольній війні 1648 – 1654 років, яку очолив Богдан Хмельницький. Крім цього, слід виділити не менш значні повстання, а саме: повстання Наливайка, Косинського, Сулими, Павлюка та ін

Расказачивание в часи Російської Імперії

Після невдалої національно-визвольної війни в XVII столітті, а також почалася смути військова міць козаків була істотно підірвана. До того ж козаки втратили підтримку з боку Російської Імперії після переходу на бік Швеції у битві під Полтавою, в якій армію козаків очолив Іван Мазепа. Внаслідок цієї низки історичних подій в XVIII столітті починається динамічний процес розкозачення, який досяг свого піку за часів імператриці Катерини II. В 1775 році була ліквідована Запорізька Січ. Проте козакам був наданий вибір: йти своєю дорогою (жити звичайним селянським життям) або ж вступити в гусарські, драгунські полки, ніж багато і скористалися. Тим не менш залишалася значна частина козацького війська (близько 12 000 осіб), яка не брала пропозицію Російської Імперії. Щоб забезпечити колишню збереження кордонів, а також якимось чином узаконити «козацькі залишки», за ініціативи Олександра Суворова було створено Чорноморське козацьке військо в 1790 році.

Кубанські козаки

Кубанське козацтво, чи ж російські козаки, з’явилося у 1860 році. Воно було сформоване з кількох військових козацьких формувань, що існували на той момент. Після декількох періодів розкозачення ці військові формування стали професійної частиною збройних сил Російської Імперії. Базувалися козаки Кубані в районі Північного Кавказу (територія сучасного Краснодарського краю). Основою кубанського козацтва стало Чорноморське козацьке військо і Кавказьке козацьке військо, яке було скасовано внаслідок закінчення кавказької війни. Це військове формування було створено як прикордонні сили для контролю ситуації на Кавказі. Війна на цій території була закінчена, але стабільність постійно перебувала під загрозою. Російські козаки стали відмінним буфером між Кавказом і Російською Імперією. Крім того, представники цього війська були задіяні в часи Великої Вітчизняної війни. На сьогоднішній день побут козаків Кубані, їх традиції та культура збереглися завдяки сформованому Кубанського войсковому козацькому товариству.

Донські козаки

Донське козацтво є найбільш давньою козацькою культурою, яка виникла паралельно з запорізьким козацтвом у середині XV століття. Донські козаки розташовувалися на території Ростовської, Волгоградської, Луганської та Донецької областей. Назва війська історично пов’язане з річкою Дон. Основна відмінність донського козацтва від інших козацьких формувань в тому, що воно розвивалося не просто як військовий підрозділ, а як етнос, що має власні культурні особливості. Донські козаки активно співпрацювали з запорізькими у багатьох битвах. Під час Жовтневої революції донське військо заснувало свою власну державу, але централізація на його території «Білого руху» призвела до розгрому і подальшим репресій. Звідси випливає, що донський козак — це людина, яка належить до особливого соціального формування, заснованому на етнічному чиннику. Культура донських козаків збереглася і в наш час. На території сучасної Російської Федерації проживає близько 140 тисяч осіб, які записують свою національність як «козак».

Роль козацтва у світовій культурі

На сьогоднішній день історія, побут козаків, їхні військові традиції і культура активно вивчаються вченими всього світу. Безперечно, що козаки є не просто військовими формуваннями, а окремим етносом, який кілька століть поспіль будував свою особливу культуру. Сучасні історики працюють над відтворенням найдрібніших фрагментів історії козацтва, щоб увічнити пам’ять цього великого джерела особливої східноєвропейської культури.

 

Related posts

 
 

1 Comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/89260-kozak-ce-hto-istoriia-kozactva/