Наркомівські 100 грамів. Для чого давали спирт на війні?

Можна зустріти багато згадок про вживання спиртних напоїв солдатами для досягнення того чи іншого ефекту в бою. Але звідки взялася ця звичка у російській армії, хто її затвердив і як алкоголь впливав на боєздатність вояків? І що ж таке «наркомівські 100 грамів»? Варто розібратися, адже те, що горілка в Червоній Армії була з самого початку — факт, сумніву не підлягає.

Історія виникнення алкогольної норми

Відомо, що першим у Росії алкоголь солдатам розпорядився видавати імператор Петро I. Тоді це називалося «хлібне вино». Суть була в тому, що під час походу воїни періодично пили вино, офіцери ж, за бажанням, могли замінити його коньяком. Залежно від тяжкості походу цю норму могли збільшувати або зменшувати. З цим все було досить суворо. Так, інтенданта, який вчасно не подбав про постачання частини алкоголем, могли навіть позбавити голови. Вважалося, що це підриває бойовий дух війська.

Традицію підхопили багато російські царі та імператори, при цьому вона багато разів змінювалася і доповнювалася. При Миколі I, наприклад, вино видавали вартовим частинам у фортецях і містах. При цьому стройові чини отримували три порції на тиждень, нестройові — дві. У походах пили горілку, яку попередньо розводили водою і заїдали сухарями. Офіцерам було ухвалено видавати чай з ромом. Взимку були більш актуальні збитень і вино.

Трохи інакше було на флоті — тут матросу обов’язково видавали чарку, тобто 125 грам горілки в день, але за проступки моряк позбувся цієї можливості. За заслуги — навпаки, видавали подвійну або потрійну дозу.

Як з’явилися «наркомівські грами»

Історія появи алкогольної норми в Радянській Армії, яку називали «наркомівські 100 грамів» бере початок від наркома (Народного комісара) військових і морських справ СРСР — Климента Ворошилова. Під час Фінської війни він попросив Сталіна дозволити видачу військам спиртного з метою зігрівання особового складу в люті морози. Дійсно, тоді температури на Карельському перешийку досягали 40 градусів морозу. Також нарком стверджував, що цим можна підняти бойовий дух армії. І Сталін погодився. З 1940 року алкоголь став надходити у війська. Перед боєм солдат пив 100 грам горілки і заїдав її 50 г сала. Танкістам тоді покладалася подвоєна норма, а льотчикам взагалі видавали коньяк. Оскільки це викликало схвалення серед солдатів, то норму стали називати «ворошиловський». З часів введення (10 січня) за березень місяць 1940 року солдати випили близько 10 тонн горілки і приблизно 8 тонн коньяку.

У Великій Вітчизняній війні

Офіційний же «день народження» наркомівських — 22 червня 1941 року. Тоді на нашу землю прийшла страшна війна 1941-1945 років — Велика Вітчизняна. Саме в її перший день Сталін підписав наказ під номером 562, який дозволяв видачу перед битвою солдатам спиртного — по півсклянки горілки на одну людину (фортеця — 40 градусів). Це стосувалося тих, хто перебував безпосередньо на передовій. Те ж саме належало і льотчикам, які виконують бойові вильоти, а також льотно-обслуговуючому складу аеродромів та інженерам з техніками. Відповідальним за виконання наказу Верховного був нарком харчової промисловості А. В. Мікоян. Тоді-то вперше і прозвучала назва «наркомівські 100 грамів». Серед обов’язкових умов було розподіл напою командувачами фронтами. Регламент передбачав постачання алкоголю в цистернах, після цього горілку розливали в бідони або бочки й розвозили у війська. Було, звичайно, обмеження: дозволялося транспортувати не більше 46 цистерн в місяць. Природно, влітку така потреба відпадала, а взимку, навесні і восени норма була актуальна.

Можливо, що на думку видавати горілку відступаючим частинам наштовхнули психологічні атаки німців: п’яні солдати йшли на кулемети в повний зріст, не криючись. Це справляло сильний ефект на і так опинилися в невигідному становищі радянські війська.

Подальше застосування норми у військах

У зв’язку з поразкою Червоної Армії під Харковом були внесені корективи до наказу Верховного головнокомандуючого. Тепер було вирішено видачу горілки диференціювати. З червня 1942 року спиртне планувалося видавати тільки в тих частинах, які домоглися успіху в боях з німецько-фашистськими загарбниками. При цьому «наркомовская» норма повинна була бути збільшена до 200 грамів. Але Сталін вирішив, що видавати горілку можна тільки частинам, провідним наступальні дії. Інші ж могли бачити хіба що на свята.

У зв’язку з боями під Сталінградом ДКО вирішив відновити стару норму — відтепер видавали по 100 грамів всім, хто йшов в атаку на передовій. Але були і нововведення: дозу отримували також і артилеристи з минометчиками, які забезпечували підтримку піхоти при настанні. Трохи менше — 50 грам — наливали тиловим службам, а саме резервістам, будівельним військам і пораненим. Закавказький фронт, наприклад, використовував, в силу свого розміщення, вино або портвейн (200 і 300 грам відповідно). За останній місяць боїв у 1942 році було випито дуже багато. Західний фронт, наприклад, «знищив» близько мільйона літрів горілки, Закавказький — 1,2 млн літрів вина, Сталінградський — 407 тис. літрів.

З 1943 року

Вже в 1943 році (квітень) норми видачі спиртного знову змінили. Постанова ДКО № 3272 наголошувала, що масова видача горілки в частинах буде припинена, а норма буде покладена лише тим підрозділам, які ведуть наступальні операції на передовій. Всі інші отримували «наркомівські грами» тільки по святах. Видача спиртного тепер була на совісті рад фронтів або армій. До речі, під ліміт потрапили такі війська, як НКВС і залізничні, так як споживання ними алкоголю було вельми велике.

Багато ветеранів, вдаючись до спогадів, говорили, що ця норма існувала не скрізь. У деяких частинах, наприклад, вона видавалася лише на папері, насправді ж — ніякої роздачі алкоголю не було. Інші ж, навпаки, свідчать, що це практикувалося, причому масово. Так що істинне положення речей достеменно не відомо.

Остаточно видача норми була скасована у зв’язку з розгромом нацистської Німеччини в 1945 році. Проте радянські війська так полюбили подібного роду норми, що традиція збереглася аж до розпаду СРСР. Зокрема, так робили військовослужбовці афганського контингенту. Звичайно, подібні речі виконувались приховано, так як командування не погладило б по голові солдатів за вживання алкоголю під час бойових дій.

Схожі випадки у світі

Згадуючи про подібну алкогольної нормі в Червоній Армії, слід також сказати, що Вермахт, проти якої вона боролася, також не відрізнявся особливою тверезістю. У солдатського складу наймасовішим спиртним напоєм був шнапс, а офіцери пили шампанське, яке постачали з Франції. Та й, якщо не брати до уваги алкоголь, іншими речовинами теж не гребували. Так, щоб підтримувати бадьорість під час бойових дій, солдати брали медичні препарати — «Первітин», наприклад, або «Изофан». Перший називали «пенцершоколаде» — «танковий шоколад». Його продавали відкрито, при цьому солдати часто просили батьків надіслати їм «Первітину».

Результати і наслідки застосування

Для чого давали спирт на війні? На це питання, при уважному розгляді, можна дати десятки різних відповідей. Які з них будуть найбільш наближені до істини?

Як стверджувалося в постанові, алкоголь видавали взимку для того, щоб зігріти замерзлі бійців. Проте будь-який медик підтвердить, що спирт тільки створює видимість зігрівання, насправді ситуація не змінюється.

Також, знаючи, який вплив надає спирт на людський мозок, можна стверджувати, що його брали для підняття бойового духу. Адже у багатьох ситуаціях, коли була необхідна ініціатива або нерозумність солдатів, вони гасилися інстинктом самозбереження. Наркомовская горілка ефективно придушувала це почуття, разом з основними страхами. Але вона також притупляв рефлекси, сприйняття, а брати участь п’яним в бою — не найкраща ідея. Саме тому багато досвідчені бійці перед боєм навмисно відмовлялися від випивки. І, як виявлялося згодом, вони чинили правильно.

Вплив спирту на психіку і фізичний стан

Крім усього іншого, горілка надавала ефективний вплив у тому випадку, якщо психіка людини піддавалася сильним навантаженням, як це часто буває на війні. Багатьох бійців спиртне врятувало від сильних нервових потрясінь або навіть божевілля. Втім, не можна впевнено сказати, позитивний чи негативний вплив чинить спирт на війні на армію.

Так, горілка, нехай вона і володіє всіма вищеописаними позитивними якостями, все ж несла шкоди. Можна тільки уявити собі масштаби втрат армії, адже алкогольне сп’яніння в бою майже завжди означало вірну смерть. Крім того, не можна випускати з уваги сам факт постійного вживання спирту, що може викликати алкоголізм, а в деяких випадках і смерть. Дисциплінарні проступки також не варто списувати з рахунків. Так що «наркомівські 100 грамів» мають як позитивні, так і негативні сторони.

В СРСР ніколи не підтримували пияцтво. Тим більше дивно, що його, нехай і в обмеженому вигляді, практикували у військах. Адже, починаючи з 1938 року, кілька разів проводилися великі кампанії проти пияцтва в армії. Багато хто з вищих командних або партійних чинів проходили слідчі справи як раз за фактом надмірного вживання спиртного. Відповідно, і видача і вживання випивки трималися під суворим контролем. За пияцтво в недозволений час могли запросто відправити в штрафбат, а то і зовсім розстріляти без суду і слідства, особливо в такий час, як війна 1941-1945 року.

Повоєнний застосування в армії

Крім нелегальних випадків все ж існувала офіційна алкогольна норма — на флоті. Бойовим екіпажів атомних підводних човнів покладалася щоденна норма сухого вина (теж 100 грам). Але, як і при Сталіні, видавали його тільки під час бойового походу.

Відображення терміна в мистецтві

Чомусь «наркомівські 100 грамів» дуже міцно закріпилися в мистецтві. Вже в той час можна було почути пісні з згадкою про алкогольної нормі. Та й кінематограф не обійшов стороною це явище — у багатьох фільмах можна побачити, як солдати перед боєм перекидають склянку і з криками «За Батьківщину! За Сталіна!» йдуть у наступ.

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/89252-narkomivski-100-gramiv-dlia-chogo-davali-spirt-na-viini/