Топ-10 питань про рак передміхурової залози

Рак простати є одним з найбільш часто зустрічаються і дещо незвичним раковим захворюванням. Найчастіше він виявляється у чоловіків 65-79 років, але іноді починає розвиватися і в більш ранньому віці – після 45-50 років. За даними статистики, в останні 10 років рівень захворюваності цим онкологічним недугою виріс в два рази і щорічно виявляється більш ніж у 30 тис. чоловіків.

Зміст

Рак простати протікає і лікується дещо інакше, ніж інші злоякісні пухлинні процеси. Першими ознаками його початку можуть ставати різні порушення сечовипускання: часті позиви, слабкий струмінь сечі, кров у сечі або спермі, печіння в області сечівника, відчуття неповного спорожнення сечового міхура. Такі симптоми не є специфічними і часто спостерігаються у літніх чоловіків. Їх поява вказує на наявність патологічного процесу в передміхуровій залозі, і правильно поставити діагноз в таких випадках може тільки лікар-уролог, провівши ряд додаткових діагностичних обстежень.

Незвичайність протікання раку простати полягає в тому, що це злоякісне новоутворення зростає дуже повільно і тривалий час (протягом декількох років) абсолютно ніяк себе не проявляє. Таке прихований перебіг може призводити до того, що недуга виявляється тільки на III-IV стадії пухлинного процесу, і шанс на одужання зменшується. Саме тому лікарі закликають всіх чоловіків уважно ставитися до свого здоров’я, і після 40-45 років проводити профілактичне обстеження своїх репродуктивних органів: раз в рік проводити УЗД простати (бажано трансректальне) і здавати аналіз крові на рівень ПСА.

У більшості випадків чоловіки, почали своєчасне лікування пухлини, помирають не через ракового захворювання, а внаслідок інших причин. У цій статті ми ознайомимо вас з тими питаннями, які часто виникають у чоловіків з цією недугою і які буде необхідно задати лікаря при виявленні раку простати.

Питання №1 – чи дійсно у мене саме рак?

Для попередньої діагностики захворювань передміхурової залози часто застосовується така методика обстеження як аналіз крові на визначення онкомаркера раку простати – простатичного специфічного антигену. Загальний ПСА – це специфічний білок, який входить до складу тканин залози, і він присутній в крові у будь-якого чоловіка. Підвищення його рівня завжди вказує на наявність патологічних змін в цьому органі, в т. ч. і про можливу наявність пухлинного процесу в тканинах залози.

Показники норми загального ПСА залежать від віку чоловіка:

  • 40-49 років – до 2,5 нг/мл;
  • 50-59 років – до 3,5 нг/мл;
  • 70-79 років – 6,5 нг/мл

При нормальних показниках ПСА можна не турбуватися, оскільки в таких випадках результати аналізу вказують на відсутність пухлинного процесу. Підвищення його рівня говорить про те, що у тканинах простати відбуваються патологічні зміни. При таких результатах аналізу чоловікові необхідно пройти ряд інших діагностичних досліджень для уточнення діагнозу, оскільки перевищення норми може не тільки вказувати на ракове захворювання, але і спостерігатися при інших патологіях: простатиті або аденомі (доброякісному новоутворенні) передміхурової залози.

Для підтвердження діагнозу проводиться спостереження за динамікою підвищення рівня загального ПСА і виконується аналіз на вільний ПСА. Після цього хворому може бути рекомендовано проведення МРТ, ПЕТ-КТ і біопсії з наступним цитологічним дослідженням біоптату тканин.

Питання №2 – необхідно терміново проходити курс лікування?

Іноді терапія потрібна терміново

Злоякісне новоутворення розвивається з тканин залози, і його основна небезпека полягає в тому, що пухлина здатна метастазувати, тобто поширювати ракові клітини в інші тканини і органи по лімфатичних і кровоносних судинах. Ракове новоутворення передміхурової залози, на відміну від аденоми, яка є доброякісною пухлиною, росте всередину органу і стискає його, росте назовні і не виражається такими яскравими симптомами як аденома. При повільному розвитку пухлинного процесу лікарі, складаючи план лікування, часто обирають тактику «пильного очікування» – вичікувального спостереження за ростом новоутворення. Через певні проміжки часу урологи оцінюють стадію раку простати, контролюють його розвиток і, при появі необхідності, приймають рішення про початок активного лікування.

У більшості випадків пухлина розвивається настільки поволі, що хворі з такою раковою пухлиною живуть довго, і причиною їх смерті стають зовсім інші причини. Деяким на певній стадії захворювання доводиться починати терапію раку, і в 80% випадків вона виявляється ефективною.


Питання №3 – як визначають стадію розвитку пухлини?

При виявленні ракового новоутворення в простаті спочатку проводиться визначення стадії пухлинного процесу. Ці дані надзвичайно важливі для визначення тактики подальшого ведення пацієнта, і для їх отримання він повинен пройти комплексне обстеження.

Для діагностики раку передміхурової залози застосовуються наступні методики:

  • пальцеве дослідження;
  • трансректальне УЗД;
  • динамічне спостереження за показниками аналізу на ПСА;
  • біопсія тканин залози з подальшим цитологічним дослідженням біоптату;
  • КТ;
  • МРТ.

Стадія пухлини визначається наступними параметрами:

  • розмір новоутворення;
  • поширення злоякісних клітин в регіонарні лімфовузли;
  • метастазування в інші тканини та/або органи.

У всьому світі для постановки діагнозу раку простати використовується система TNM в поєднанні зі шкалою Глиссона, що відображає ступінь злоякісності ракової пухлини, і рівень ПСА. Стадія пухлинного процесу позначається римською цифрою – від I до IV. Наприклад, при T1N0M0, сума Глиссона 6 і рівень ПСА 12 нг/мл – таке формулювання відповідає першій стадії раку простати.

Питання №5 – що означають букви T, N і M у системі TNM?

Використовуються букви T, N і M у міжнародній системі TNM позначають:

  • Т – розміри новоутворення;
  • N – поширеність пухлинного процесу на лімфовузли;
  • М – наявність метастазів.

Питання №6 – як позначається ступінь злоякісності ракової пухлини?

Ракове новоутворення може мати різну ступінь агресивності. У деяких випадках новоутворення може бути великих розмірів, але тривалий час не дає метастазів і не проростає в сусідні лімфовузли, тканини і органи, а в інших – пухлина маленьких розмірів дає навіть віддалені метастази. Подальша тактика лікування і прогнози багато в чому залежать від ступеня злоякісності раку.

Для її визначення застосовується шкала Глиссона, яка використовується під час цитологічного дослідження після виконання біопсії тканин передміхурової залози. В її принцип закладено порівняння ступеня відзнаки ракових клітин від нормальних – чим більше така відмінність, тим більшу кількість балів присвоюється пухлини при постановці діагнозу. Під час виконання біопсії проводиться забір двох зразків. Кожен з них оцінюється за шкалою Глиссона, а потім результати підсумовуються.

Показники шкали Глиссона:

  • 6 – найменш агресивні новоутворення, вони спостерігаються і не лікуються;
  • 7 – середньо-злоякісні новоутворення;
  • 8-10 – вкрай злоякісні новоутворення, які потребують негайного лікування.


Питання №7 – чи потрібно мені лікуватися?

Тактика лікування раку передміхурової залози визначається різними параметрами:

  • вік хворого;
  • стадія пухлинного процесу;
  • ступінь злоякісності новоутворення за шкалою Глиссона;
  • наявність патологій, що заважають проведенню операції або інших методик лікування раку.

При виявленні раку простати у літніх чоловіків часто застосовується методика «пильного очікування». Як правило, у таких пацієнтів новоутворення є неагресивним, рідко метастазує, і в таких випадках поспішати з лікуванням не варто.

Зазвичай тактика постійного спостереження за пухлинним процесом обирається для літніх чоловіків з неагресивним рак простати і важкими супутніми патологіями, що збільшують ризики розвитку ускладнень після проведення хірургічної операції. Якщо ж ракова пухлина виявляється у чоловіки до 50 років і він здатний перенести оперативне втручання, то більшість фахівців схиляються до виконання операції, незважаючи на стадію пухлинного процесу.

При виявленні раку передміхурової залози рекомендується проконсультуватися у різних фахівців, попередньо дізнавшись відгуки про них, проаналізувати всі думки і прийняти рішення про відповідний саме вам лікуванні. Пацієнт має право вибрати хірурга-уролога і клініку.

Питання №8 – які варіанти терапії можуть пропонуватися?

Для лікування раку передміхурової залози можуть рекомендуватися наступні методики лікування або їх комбінації:

  • хірургічна операція;
  • радиолучевое лікування;
  • хіміотерапія;
  • гормональна терапія.

Спосіб лікування в першу чергу залежить від стадії злоякісної пухлини. При відсутності метастазів проводиться хірургічна операція, і по протоколу призначається курс радіопроменевій і гормональної терапії, а у випадках, коли ракова пухлина вже дала метастази, пропонується курс прийому хіміотерапевтичних препаратів.

Хірургічне лікування полягає в повному видаленні передміхурової залози – радикальна простатектомія. Під час операції одночасно видаляються і прилеглі лімфовузли. Такі хірургічні втручання можуть виконуватися за допомогою звичайного скальпеля, мікрохірургічної роботизованої техніки або лазера. Їх мета спрямована на повне позбавлення хворого від пухлини і попередження її розповсюдження на інші органи і тканини.

Курс радіопроменевій терапії при лікуванні раку простати може проводитися шляхом опромінення ззовні або за допомогою такої методики як брахітерапія – введення радіоактивних «зерен» (частинок) в тканині залози. При опроміненні руйнується структура ДНК злоякісних клітин і відбувається їх загибель. Таке лікування пухлинного процесу призначається або при відсутності метастазів на ранній стадії розвитку новоутворення, або при необхідності підготовки хворого до хірургічного втручання – для зниження ступеня злоякісності ракової пухлини. Після проведення операції променева терапія призначається для попередження розповсюдження пухлинного процесу або для зменшення болю.

Гормонотерапія спрямована на зменшення рівня тестостерону

У поєднанні з радіопроменевій терапії хворому може призначатися гормонотерапія, що передбачає введення препаратів, які є антагоністами тестостерону. Ракові пухлини простати є гормонозависимыми новоутвореннями, зниження рівня тестостерону здатне затормаживать темп їх зростання і покращувати стан хворого.

Ракові новоутворення в простаті здатні давати метастази в регіонарні лімфатичні вузли, кістковий апарат, легені або печінка. При їх наявності повністю позбавити хворого від пухлини стає неможливим, і мета лікування спрямовується на попередження подальшого розвитку раку, продовження життя й полегшення страждань хворого. Для цього призначається курс прийому хіміотерапевтичних препаратів, які здатні зупиняти розвиток і ділення ракових клітин.

Питання №9 – які ускладнення і небажані ефекти лікування?

На жаль, практично всі методики лікування ракової пухлини простати мають свої побічні ефекти і можуть бути пов’язані з розвитком певних ускладнень. Проте всі вони непорівнянні з тими важкими наслідками, які можливі при відмові від лікування.

При проведенні хірургічних операцій за відкритою методикою і за допомогою скальпеля ймовірний ризик пошкодження м’язів, що беруть участь у нормальному утримання сечі в сечовому міхурі або настанню нормальної ерекції. В результаті таких пошкоджень після великих втручань у пацієнта можуть спостерігатися еректильна дисфункція або підтікання сечі. Для запобігання таких небажаних наслідків простатектомії рекомендується віддавати перевагу хірургічним методиками, які проводяться за допомогою роботизованої апаратури, що дозволяє з ювелірною точністю контролювати весь процес втручання і повністю виключає такі ускладнення.

Гормональна терапія, що призначається для зниження рівня тестостерону та уповільнення росту ракової пухлини, що має вагомий вплив на гормональний фон чоловіки і призводить до раннього настання клімаксу. Згодом у чоловіка можуть спостерігатися напади мігрені, припливів і коливання настрою. Клімакс у чоловіків нерідко супроводжується розвитком остеопорозу і захворювань судин і серця.

Прийом препаратів-цитостатиків викликає загибель не тільки злоякісних клітин, але і здорових. Курс їх прийому нерідко супроводжується повним або частковим випадінням волосся (згодом вони відновлюються), порушенням травлення, ослабленням імунітету і підвищенням сприйнятливості до інфекцій.

Питання №10 – чи можливо уникнути рецидиву раку після проведеного лікування?

Сучасна медицина поки не знає способів, які б повністю виключали ризик розвитку рецидиву ракового захворювання. Після проведеної терапії кожен пацієнт повинен спостерігатися у лікаря і регулярно проводити необхідні обстеження – аналіз крові на ПСА, УЗД та ін

Мінімізувати ризик настання рецидивів раку простати допоможе дотримання таких простих правил:

  • Своєчасне звернення до лікаря-уролога при появі будь-яких симптомів, що вказують на патологічні процеси в передміхуровій залозі.
  • Здоровий спосіб життя і повна відмова від куріння і алкогольних напоїв.
  • Достатня фізична активність.
  • Боротьба зі стресом.
  • Раціональне харчування з скороченням споживання продуктів з високим вмістом тваринних жирів і холестерину.
  • Корисне відео по темі

     

    Related posts

     
     

    Leave a Reply

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

    http://poradumo.com.ua/357441-t-300/