Жовчний міхур і жовчовивідні шляхи

При появі неприємних відчуттів і болю з правого боку під ребром важливо своєчасно розпізнати причину. Захворювання печінки і жовчовивідних шляхів являють собою загрозу для стану людини та її повноцінної життєдіяльності. При відсутності належних методів лікування недуги, що вражають билиарную систему організму, здатні переходити в більш важкі форми, виводячи з збою навіть ЦНС.

Як проявляють себе хвороби жовчовивідних шляхів?

При перших симптомах нижчеописаних патологій необхідно одразу ж звертатися до фахівців. Щоб почати діяти, лікар повинен бачити об’єктивну картину здоров’я пацієнта, а отже, вкрай важливо пройти комплексне обстеження. Отримати розгорнуту інформацію про те, наскільки вражені хворобою жовчовивідні шляхи, можна тільки після перших етапів діагностики, які включають в себе:

  • первинний огляд гастроентерологом;
  • проходження УЗД черевних органів;
  • результати лабораторних досліджень крові, сечі і калу.

У разі підозри на розвиток патологічного процесу в біліарній системі організму лікар, як правило, призначає пацієнтові проходження більш ґрунтовних досліджень:

  • гастроскопії;
  • рентгенографії жовчовивідних шляхів з застосуванням контрастної речовини;
  • біохімічного складу жовчі.

В цілому хвороби жовчовивідних шляхів відрізняються характерними особливостями перебігу. Їх терапія багато в чому залежить від ступеня тяжкості недуги, симптоматики та наявних на момент звернення до фахівців ускладнень.

Патологічні процеси, здатні розвинутися в жовчному міхурі і жовчовивідних шляхах, найчастіше є:

  • дискінезією;
  • жовчнокам’яну хворобу;
  • холингитами;
  • різними формами холециститу.

Причини розвитку дискінезії в біліарній системі

Першим захворюванням, зустрічається досить часто у пацієнтів в будь-якому віці, вважається дискінезія жовчовивідних шляхів. Симптоми і лікування недуги є взаємопов’язаними поняттями, оскільки дана патологія представляє собою пряме функціональне порушення біліарної системи із-за поганої роботи сфінктерів Одді, Мирицци і Люткенса, а також скорочень жовчного міхура.

Найчастіше захворювання проявляється у жінок у віці від 20 до 40 років. На сьогоднішній день однозначно про причини розвитку хвороби не може відповісти жоден фахівець. Найбільш вірогідними факторами, подтолкнувшими хвороба до прогресування, можна вважати:

  1. Гормональний збій, порушення вироблення речовин, що відбиваються на скорочувальної функції жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, що приводять до збоїв у роботі м’язових механізмів).
  2. Неправильне харчування, нездоровий спосіб життя.
  3. Часті анафілактичні та алергічні реакції організму на харчові продукти.
  4. Патології органів шлунково-кишкового тракту, прямим чином впливають на жовчовивідні шляхи. Симптоми, лікування таких недуг є супутніми проблемами у ході терапії основного захворювання.
  5. Зараження вірусом гепатиту груп В, С (патогенні мікроорганізми даного типу негативно впливають на нервово-м’язову структуру розглянутих органів).

Крім того, дискінезію можуть провокувати і інші захворювання жовчовивідних шляхів (наприклад, хронічний холецистит). Недуги печінки, підшлункової залози, аномалії розвитку біліарної системи також нерідко призводять до збою більшості органів травлення.

Як вилікувати дискінезію?

Лікування жовчовивідних шляхів має свої характерні особливості. Що стосується дискінезії, то загальну терапію можна умовно розділити на два блоки.
До першого найчастіше відносять лікувальні заходи немедикаментозного змісту, наприклад:

  1. Дотримання дієти (повне виключення жирної, смаженої, копченої, консервованої і іншої шкідливої продукції з повсякденного раціону; складання щоденного меню на основі їжі, багатою рослинною клітковиною, жовчогінними продуктами).
  2. Вживання достатньої кількості рідини протягом дня.
  3. Активний спосіб життя, лікувальна дихальна гімнастика.
  4. Запобігання стресових ситуацій, розладів, переживань.

Медикаментозне лікування – обов’язкова складова при терапії такої недуги, як дискінезія жовчовивідних шляхів. Препарати, які фахівці рекомендують приймати пацієнтам, в основному переслідують мету зняття м’язового напруги, надання седативного та спазмолітичної дії. Найпоширенішими при дискінезії є Папаверин, Но-шпа, Новокаїн. В терапевтичний комплекс входить, в т. ч. і вживання мінералізованих вод.

Особливості перебігу дискінезії у дітей

Захворювання, яке вразило жовчовивідні шляхи дітей – не рідкість в наші дні. Дискінезія виявляється лікарям у дітей старше трирічного віку. До речі, це захворювання фахівці виділяють серед дитячих патологій жовчовивідних шляхів як часто констатируемое. По суті, причинами розвитку порушень гепатобіліарної системи у дитини є ті ж провокуючі чинники, що й у дорослих.

Небезпека для дитячих організмів нерідко ховається в наслідках дискінезії, що вражає жовчовивідні шляхи. Симптоми недуги у дитини нерідко доповнюються специфічними проявами з боку нервової системи і психоемоційного стану. Як правило, ознаками наявності дискінезії у дітей вважають:

  • плаксивість;
  • швидку втомлюваність;
  • зниження концентрації уваги, працездатності;
  • м’язовий гіпотонус;
  • гіпергідроз;
  • збої серцевого ритму.

Рекомендації щодо запобігання повторного прояви недуги у дитини

Оскільки симптоматика і процедури діагностики абсолютно однакові і для дорослих пацієнтів, і для малюків, тактика лікування буде також ґрунтуватися на канонах раціонального харчування. Вкрай важливо, щоб дитина вживала здорову їжу згідно з чітким графіком не тільки під час загострення захворювання жовчовивідних шляхів або при проходженні терапевтичного курсу, але і з метою профілактики. В ідеалі, такий стиль харчування повинен стати для зростаючого організму нормою на постійній основі.

Варто також зазначити, що виявлена у дитини дискінезія зумовлює необхідність його постановки на диспансерний облік для проходження періодичного обстеження. Тільки так можна попередити розвиток недуги. Кращою профілактикою дискінезії у здорового малюка педіатри називають такі принципи:

  1. Прийом їжі через кожні 2,5 години протягом дня дробовими невеликими порціями.
  2. Недопущення переїдання.
  3. Відсутність емоційного перенапруження, стреси.

Чим небезпечна жовчнокам’яна хвороба?

Наступним недугою, вражаючим жовчовивідні шляхи не менш часто, ніж дискінезія, вважається жовчокам’яна хвороба. Дана патологія виникає через утворення конкрементів у жовчному міхурі і характеризується значним запаленням в його стінках. Небезпекою недуги лікарі називають його приховані прояви і практично повна відсутність симптомів на ранніх стадіях захворювання. У період, коли впоратися із захворюванням найлегше, пацієнт не може і припустити, що його жовчовивідні шляхи, жовчний міхур потребують допомоги.

При поступовому прогресуванні патології, темпи якого багато в чому обумовлені способом життя хворого, стають відчутні перші ознаки хвороби. Найпоширенішим з них є жовчна коліка, яку пацієнти практично завжди беруть за біль у печінці, пояснюючи це участю напередодні в ситному застілля або вживанням алкоголю. Незважаючи на те що ці фактори дійсно здатні спровокувати загострення жовчнокам’яної хвороби, сприймати симптоми несерйозно може бути вкрай небезпечним для здоров’я хворого. Серед ускладнень, якими загрожує вчасно не вилікувана жовчнокам’яна хвороба, у пацієнтів діагностують:

  • холецистит;
  • панкреатит;
  • злоякісні пухлини, що вражають печінку і жовчовивідні шляхи.

Група ризику захворювання

Оскільки головною і єдиною причиною утворення каменів в жовчному міхурі і протоках є порушення обмінних процесів в організмі (зокрема, холестерину, білірубіну і кислот жовчі), природно, що і лікувально-відновні заходи будуть спрямовані на усунення утворень.

Камені, які заважають відтоку жовчі, виникають у жінок в кілька разів частіше, ніж у чоловіків. Крім того, захворіти на жовчнокам’яну хворобу найбільше ризикують люди:

  • страждають ожирінням;
  • ведуть малорухливий спосіб життя;
  • рід діяльності яких визначає переважно сидяче положення в робочий час;
  • не дотримуються режиму в прийомах їжі.

Методи лікування жовчнокам’яної хвороби

Щоб розпізнати напевно, присутні камені в жовчному міхурі пацієнта, достатньо проведення ультразвукового дослідження органів черевної порожнини. На сьогоднішній день при підтвердженні діагнозу лікарі найчастіше приймають рішення про холецистектомії.

Однак до радикального хірургічного лікування фахівець може і не схиляти хворого, якщо утворення практично не доставляють дискомфорту. У цьому випадку фахівці рекомендують пройти курс лікування, спрямований безпосередньо на жовчовивідні шляхи. Симптоми захворювання, ніяк не виявляють себе, дозволяють використовувати метод впливу на протоки урсодезоксихолевої і хенодезоксихолевой кислотами.

Його перевагою є можливість позбавлення від каменів безопераційним способом. Серед недоліків – висока ймовірність рецидивів. Триває близько року терапевтичний курс у більшості випадків дає уявний, недовгострокові результат, оскільки у хворих нерідко відзначають виникнення повторного запалення буквального через кілька років після тривалого лікування.Варто також зазначити, що такий варіант терапії доступний лише при наявності холестеринових каменів, не перевищують 2-сантиметровий діаметр.

Що таке «холангіт»: його симптоми і ускладнення

Запалення жовчних проток також вважається патологічним станом, назвою якого є холангіт. Особливістю цієї недуги лікарі вважають його перебіг в самостійному вигляді або супутнього холециститу. Недуга володіє різними ступенями інтенсивності і небезпеки для здоров’я і життя пацієнта. Виділяють 3 основні стадії, виходячи з інтенсивності симптомів:

  • підгострий;
  • гострий;
  • гнійний.

Симптоми будь дисфункції жовчовивідних шляхів відображаються на загальному стані пацієнта практично однаково, викликаючи у всіх випадках:

  • озноб;
  • нудоту і блювоту;
  • підвищену пітливість;
  • високу температуру тіла;
  • свербіж шкірних покривів;
  • больовий синдром у правому підребер’ї.

При огляді пацієнта у хворого може бути виявлено збільшення печінки і селезінки. Достовірною ознакою холангіту служить і жовтизна шкірних покривів, проте її наявність зовсім не обов’язково. Дана патологія жовчовивідних шляхів, має гнійний характер, має більш яскраво виражені ознаки. Температура у пацієнта може сягнути понад 40 градусів. Крім того, в цьому випадку ризик виникнення сепсису і абсцесу в поддиафрагмальной області зростає в кілька разів. Часто на запущених формах хвороби лікарі діагностують у хворих на гепатит або печінкову кому.

Діагностика та лікування холангіту

Щоб остаточно підтвердити холангіт у хворого, повинні бути проведені додаткові дослідження крові. Високе значення лейкоцитів, прискорене ШОЕ в основному завжди служать свідченнями для проходження наступного ряду обстежень:

  • холангіографії;
  • гастродуоденоскопії;
  • лапароскопії.

Лікування жовчовивідних шляхів при холангіті вимагає застосування цілого ряду сильнодіючих препаратів. Уникнути операції пацієнт може тільки при комплексному терапевтичному підході, заснованому на використанні медикаментів різного спектру дії. В першу чергу необхідні такі препарати для жовчовивідних шляхів, які здатні надати жовчогінну дію на хворий орган. Для зняття запалення і придушення патогенної мікрофлори вкрай важливі антибіотики та лікарські засоби нитрофурановой групи. При наявності болючого синдрому в правому підребер’ї лікар може призначити спазмолітики.

Якщо необхідний курс лікування не приносить позитивних результатів, тобто помітної динаміки поліпшення стану хворого не спостерігається, лікар може замінити консервативну терапію на більш рішучі хірургічні дії.

Холецистит в період загострення

На тлі вищеописаною жовчнокам’яної хвороби досить часто розвивається така недуга, як холецистит. Охарактеризувати його можна запальним процесом стінок жовчного міхура і проток, а також попаданням в його порожнину патогенних мікроорганізмів. Хоча при повній відсутності каменів холецистит також здатний виникнути у жінок старше 30 років.

Основні ознаки гострого холециститу

Як правило, загострення холециститу, як і інших хвороб, що вражають жовчовивідні шляхи, відбувається після послаблення суворого режиму дієтичного харчування пацієнтом. Дозволивши собі навіть трохи чогось шкідливого, незабаром він про це пошкодує. Хворобливі симптоми холециститу під правим ребром, иррадиирущие в підлопаткову ділянку і надключичні зону, не дозволяють забути про недугу навіть на короткий термін. Слід зазначити, що частим супутником холециститу вважають панкреатит, одночасні прояви яких викликають неймовірний дискомфорт і біль у пацієнта.

У людей похилого віку, що перенесли інфаркт міокарда, з-за холециститу можуть виникнути болі в загрудинному просторі. Стенокардія рефлекторного типу далі супроводжується нудотою і блювотою. Блювотні маси спочатку являють собою вміст шлунка, тобто те, що хворий їв напередодні, потім може виділятися тільки жовч.

Підвищення температури тіла не можна вважати обов’язковим симптомом холециститу. Відсутність лихоманки зовсім не свідчить про відсутність запалення. Пальпіруя живіт, лікар в більшості випадків наголошує напруга м’язів живота, болючість жовчного міхура, який стає все більше схожим на невеликий куля в правому підребер’ї. Печінка також починає збільшуватися в розмірах. Характерною особливістю гострого холециститу є стрибки артеріального тиску. Через пару днів після виявлення хвороби можуть жовтіти шкірні покриви.

Різні ступені тяжкості холециститу

Гострий холецистит має основні стадії перебігу:

  1. Катаральній фазі розвитку недуги не властива лихоманка тіла. Якщо є біль, то вона досить помірна. Весь період триває не більше тижня, і найчастіше виявити захворювання на цій стадії вдається випадково. Зупинити прогресування хвороби на даному етапі цілком можливо, якщо відразу почати лікування, запобігши наступ флегмонозного холециститу.
  2. Другий стадії розвитку недуги властиві явно виражені хворобливі відчуття, часта блювота, висока температура, загальна слабкість організму. Апетит у хворого помітно знижується через котра б могла виникнути на тлі патології лейкоцитозу.
  3. Найнебезпечнішою для пацієнта стадією захворювання є гангренозна. Такого недугу часто приєднується перитоніт, варіантів лікування у якого немає ніяких, крім екстреного хірургічного втручання. Статистика говорить про високу ймовірність летального результату без термінового проведення операції.

Однією з найбільш частих причин запізнілого розпізнання холециститу є його прояву, в більшості випадків властиві й іншим хворобам органів черевної порожнини. Наприклад, також можуть про себе заявляти:

  • гострий апендицит;
  • загострення панкреатиту;
  • виразкові хвороби шлунка і 12-палої кишки;
  • ниркова недостатність, коліка, пієлонефрит.

Лікування холециститу

Як вже говорилося, при постановці діагнозу роль грають абсолютно всі показники досліджень. Якщо жовчовивідні шляхи повні каменів, про це обов’язково скаже УЗД. Про те, що в організмі протікає запальний процес, підтвердить завищена кількість лейкоцитів у біохімічному аналізі крові.

Лікувати хвороби, що вражають жовчовивідні шляхи або жовчний міхур, необхідно тільки в умовах лікарняного стаціонару. Консервативні методи терапії здатні полегшити стан хворого. Йому призначають строгий постільний режим, відсутність прийомів їжі. Для знеболювання надають грілку з льодом під праве підребер’я.

Перед початком медикаментозної терапії проводиться повна дезінтоксикація організму хворого, після чого йому призначають антибіотики. Відсутність результатів на протязі доби вимагає термінового втручання хірургів.

Що змінити в харчуванні при хворобах жовчовивідних шляхів?

Дієта при хворобах жовчовивідних шляхів відіграє важливу предопределяющую роль. Як відомо, в періоди нападів вживати що-небудь заборонено, оскільки природно відбувається викид жовчі як реакція на надходження їжу здатний посилити симптоми захворювання. Під час ремісії вкрай важливо дотримуватися відповідний раціон і є згідно з чітким графіком. Їжа сама по собі – це краще жовчогінний засіб, тому їсти потрібно не менше 4-5 разів протягом дня. Головне – виключити будь-який, навіть самий легкий перекус на ніч.

Дотримуючись нижче запропонованих порад дієтологів і гастроентерологів, можна досягти максимально тривалої ремісії:

  1. Небажано їсти свіжий пшеничний хліб, тим більше щойно спечений, гарячий. Ідеально, якщо він буде підсушеним або вчорашнім.
  2. Гарячі страви позитивно позначаються на загальному стані органів травлення. Під час приготування пасерувати цибулю, моркву і т. д. не слід.
  3. М’ясо і рибу вибирати тільки нежирних сортів. Ідеальним способом приготування є тушкування, варіння і запікання.
  4. Будь-яке масло рослинного або тваринного походження вживати в незначних кількостях не заборонено, але при відсутності теплової обробки.
  5. При захворюваннях жовчовивідних шляхів кращими злаковими продуктами є гречана і вівсяна каші.
  6. Молочні і кисломолочні напої, а також сир можна вживати.

У будь-якому випадку при перших проявах хвороби варто вирушати до лікаря, самолікуванням хворий ризикує погіршити свій стан.

 

 

Related posts

 
 

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

http://poradumo.com.ua/351706-j-63/